Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Суспільство Релігія

Патріарший собор Воскресіння Христового, джерело: Сайт парафії УГКЦ м. Кам'янського
Патріарший собор Воскресіння Христового, джерело: Сайт парафії УГКЦ м. Кам'янського
Собор святого Юра у Львові, головна святиня УГКЦ, джерело: http://openlviv.com/
Собор святого Юра у Львові, головна святиня УГКЦ, джерело: http://openlviv.com/
Блаженніший Святослав Шевчук, джерело: сайт УГКЦ
Блаженніший Святослав Шевчук, джерело: сайт УГКЦ

Українська Греко-Католицька Церква

Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ), - одна з чотирьох традиційних українських Церков, налічує понад 5,5 мільйонів вірних в усіх регіонах України та на шести континентах світу, є найбільшою Східною Католицькою самоуправною Церквою (Ecclesia sui juris). Синонімічні назви УГКЦ: Унійна Церква, Українська Католицька Церква, Українська Католицька Церква візантійського обряду, Київська Католицька Церква. 

Назву Греко-Католицька Церква запровадила імператриця Марія-Тереза у 1774 році для того, щоб відрізнити її від Римо-Католицької та Вірменської Католицької Церков. В офіційних церковних документах для окреслення УГКЦ вживали термін Ecclesia Ruthena unita. 

У 988 році князь Володимир Великий запровадив християнство в його східному (візантійсько-слов'янському) обряді як державну релігію Київської Русі. Це сталося перед тим, як великий церковний розкол 1054 року розділив християнський Схід і Захід. Київська Церква успадкувала традиції візантійського Сходу і була частиною Константинопольського патріархату. У 1589 році, скориставшись занепадом грецького православ'я та Константинополя під турецьким пануванням, Церква у Москві здобула статус патріархату.

Як результат тривалого процесу унійних змагань Синод єпископів Київської митрополії під проводом митрополита Михайла Рогози приймає рішення відновити сопричастя з Римським престолом, забезпечивши при цьому збереження східної християнської традиції і власної церковної та етно-культурної самобутності. Таку модель церковної єдності було утверджено на соборі 1596 року в Бересті, від якого й починається інституційне існування Греко-католицької церкви в Україні. Ідея унії була зумовлена як і зовнішніми політичними обставинами, так і внутрішньому прагненню вірних до церковної єдності: православні віруючі на терені Речі Посполитої та Угорщини зазнавали утисків від представників панівного римо-католицизму як схизматики - та були схильні урівняти прихильників грецького обряду перед лицем Ватикану. Правда, далеко не всі православні приєдналися до унії: сталося розділення українських і білоруських віруючих на уніатів (прихильників унії) і православних.

Згідно з угодами Берестейської унії, у греко-католицькій церкві богослужіння, церковна організація й обряди залишились такими, як і вони були в греко-православній церкві. Церква підпорядковувалася Папі Римському та прийняла як католицький догмат про сходження Святого Духа від Отця і Сина (filioque), так і католицький догмат про чистилище - які в ті часи являлися головними розбіжностями між православною та католицькою церквами.

У 1620 році, через внутрішній розкол в середовищі ієрархії та вірних Київської митрополії, єрусалимський Патріарх Теофан III висвятив на Митрополита Київського Йова Борецького та шістьох єпископів. У 30-40-х роках XVII століття спроби митрополитів Йосифа Вельяміна Рутського та Петра Могили примирення «Русі з Руссю», скликання спільного Собору та проголошення Київського Патріархату закінчилися невдачею. Невдовзі православна Київська митрополія була підпорядкована Московському патріархатові (1686) й перетворена на звичайну єпархію в процесі послідовної, жорстокої уніфікаційної та русифікаторської політики царату. Українською залишилася лише Уніатська церква.

Від 1729 до 1795 резиденцією уніатських митрополитів було місто Радомишль. 5 березня 1729 року у володіння Радомишлем вступив номінат і адміністратор Київської уніатської митрополії єпископ Анастасій Шептицький, який пізніше, цього ж року стає митрополитом.Після третього поділу Польщі (1795) уніатська митрополія та її резиденція в Радомишлі були ліквідовані, а саме місто у складі правобережної України було приєднане до Російської імперії.

Розквіт Української греко-католицької церкви припадає на ХІХ століття, вона стала найсильнішим солідаризуючим чинником українства в Галичині, з якого і розпочався процес українського культурного відродження.

Зі встановленням радянської влади на західноукраїнських землях УГКЦ розпущено владою - і церква існувала лише в підпіллі. Аж 1989 року - за горбачовської перебудови — церква вийшла із підпілля.

Провідники УГКЦ в ХХ столітті: Митрополит Андрей Шептицький (1901-1944) очолював провід Церкви упродовж двох Світових воєн; Патріарх Йосип Сліпий, Верховний Архиєпископ, Кардинал і Митрополит (1944-1984) був засланий до ГУЛАГу, уцілівши, очолював Церкву у вигнанні протягом двадцяти років; Архиєпископ Володимир Стернюк, виконував обов'язки голови Української Греко-Католицької Церкви в Україні (1972-1991), провадив підпільну Церкву до свободи; Блаженніший Мирослав Іван Любачівський, Верховний Архиєпископ і Кардинал (1984-2000), очолював Церкву у вигнанні, після повернення додому провадив вірних в Україні; Блаженніший Любомир Гузар, Верховний Архиєпископ і Кардинал (2001-2011), вів Церкву у XXI столітті; з березня 2011 року - Блаженніший Святослав Шевчук, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький, Архиєпископ-Митрополит Київський.

Корисні посилання

Короткий виклад історії УГКЦ - в матеріалах д-ра Олега Турія (Інститут історії Церкви, Львів), сайт Української Греко-Католицької Церкви, Київської архієпархії Української Греко-Католицької Церкви, сайт Української Греко-Католицької Церкви в Росії, інші Інтернет-ресурси.