Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Суспільство Спадщина

Перший Генеральний секретаріат ЦР. Сидять (зліва направо): І.Стешенко, Х.Барановський, В.Винниченко, С.Єфремов, С.Петлюра. Стоять: П.Христюк, М.Стасюк, Б.Мартос. Угорі - В.Садовський. Червень 1917, м.Київ, джерело: dt.ua.
Перший Генеральний секретаріат ЦР. Сидять (зліва направо): І.Стешенко, Х.Барановський, В.Винниченко, С.Єфремов, С.Петлюра. Стоять: П.Христюк, М.Стасюк, Б.Мартос. Угорі - В.Садовський. Червень 1917, м.Київ, джерело: dt.ua.

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП)

Українська соціал-демократична робітнича партія (УСДРП, популярна назва - есдеки) - політична партія, що утворилася у грудні 1905 року з Революційної української партії. Визнавала марксистську ідеологію; складалася з інтелігенції, частково з робітників і селян. Підкреслюючи національне питання і домагаючись автономії України, УСДРП вела свою діяльність незалежно від Російської соціал-демократичної робітничої партії. 

Після першої російської революції 1905-1907 років, у період столипінської реакції, виступала разом з Бундом, почасти з меншовиками. У 1908 році нараховувала близько 3 тис. членів. Видавала газети "Праця" (1909-1910), "Робітник" (виходила в Харкові до червня 1918), "Наш голос" (1910-1911). Провідними діячами партії були: Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Дмитро Антонович, Левко Юркевич, Михайло Ткаченко, М.Ковальський, Микола Порш. Після Лютневої революції в Росії УСДРП відновила свою діяльність на з’їзді в Києві 17-18 квітня 1917 року і добивалася автономії України в складі демократичної Росії. Її друкованим органом була "Робітнича газета".

У період існування Центральної Ради УСДРП виконувала роботу виконавчої влади (уряд Володимира Винниченка). Перебуваючи на поміркованих позиціях в аграрному питанні, УСДРП втратила підтримку українського селянства, яке йшло в основному за Українською партією соціалістів-революціонерів (УПСР).
Після проголошення IV Універсалу в уряді залишилося тільки 2 члени партії - Дмитро Антонович і Михайло Ткаченко. У період гетьманату УСДРП перебувала в опозиції до режиму Павла Скоропадського, а її лідери (В.Винниченко, С.Петлюра та інші) тимчасово знаходилися під арештом. УСДРП входила до складу Українського національного союзу, брала участь у підготовці антигетьманського повстання та формуванні Директорії УНР, до якої увійшли В.Винниченко і С.Петлюра. 

У 1918-1920 роках члени УСДРП очолювали Раду народних міністрів УНР (Володимир Чехівський, Борис Мартос, Ісаак Мазепа). На IV з’їзді (10-12 січня 1919) УСДРП розкололася на дві фракції: праву - "офіційну соціал-демократію" і ліву - "незалежну", яка з підозрою ставилася до централізаторської політики російських більшовиків в Україні, але визнавала необхідними організацію Радянської влади в УНР, установлення "диктатури пролетаріату" і негайного миру з радянською Росією (А.Пісоцький, Василь і Юрій Мазуренки, М.Ткаченко, М.Авдієнко). Більшість з’їзду, що очолювали М.Порш, В.Винниченко, С.Петлюра, І.Мазепа, відстоювала ідею "трудової демократії", висловилася за поступову соціалізацію головних галузей господарства й підтримку Директорії УНР. Під час Трудового конгресу України УСДРП висловилася за демократичний парламентаризм, збереження повноти влади в руках Директорії УНР.

Щоб Директорія УНР могла вести переговори з Антантою, соціал-демократи відкликали 7 лютого 1919 року своїх міністрів-соціалістів з уряду, надавши можливість голові Ради народних міністрів Сергію Остапенку почати переговори з представниками французького військового командування в Одесі. Одночасно С.Петлюра вийшов з УСДРП, а В.Винниченко пішов з посади голови Директорії УНР, передавши свої повноваження С.Петлюрі. ЦК УСДРП, що залишився в Україні, продовжував підтримувати політику Директорії УНР і урядів Б.Мартоса й І.Мазепи. Ті ж члени партії, що емігрували (В.Винниченко, Б.Матюшенко, В.Левицький, П. Дідушок, М.Порш, В.Мазуренко, С.Вікул), на конференції 1919 року у Відні добивалися виходу есдеків (УСДРП) з уряду.

"Незалежні" есдеки в січні 1920 року створили Українську комуністичну партію, що стала легальною радянською партією і виступала за незалежність УРСР.

В еміграції "Закордонна делегація УСДРП" (І.Мазепа, П.Феденко, О.Козловський, О.Бочковський, В.Матюшенко, В.Старосольський, Й.Безпалко) мала центр у Празі й належала до Соціалістичного Інтернаціоналу. Партійні друковані органи: "Вільна Україна", "Соціалістична думка" (1922-1923), "Соціаліст-демократ". Після Другої світової війни (1939-1945) УСДРП взяла участь у створенні Української національної ради. У 1950 році УСДРП об’єдналася з іншими соціалістичними партіями в Українську соціалістичну партію.

Корисні посилання

Олександр Висоцький. Українські соціал-демократи і есери: досвід перемог і поразок.