Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Суспільство Спадщина

Народовці

Народовці - представники галицької, буковинської та закарпатської інтелігенції, які орієнтувалися на народ, обстоювали його інтереси, дбали про формування національної свідомості українців.

"Народовський" рух виник у Галичині на початку 60-х XIX ст. на противагу "москвофільському" і для розв'язання українських культурно-освітніх, а згодом - політичних проблем. Основу руху складали ідеї національного відродження, започатковані "Руською Трійцею" та Кирило-Мефодіївським Братством, і сформовані під впливом творчості Т.Шевченка, П.Куліша, М.Костомарова.

Діяльність "народовців" зосереджувалася навколо видань "Вечорниці", "Мета", "Нива", "Русалка" і спрямовувалась на зв'язок із "громадівським" рухом у Наддніпрянській Україні. Ідеологами народовського руху 60-х були О.Партацький та Д.Танячкевич. Молоде покоління "Народовців" представляли письменники В.Шашкевич (син Маркіяна), К.Климкович, Ф.Заревич, К.Горбаль та інші. За ініціативою народовців, зокрема С.Качали, у Львові організовано діяльність "Просвіти" (1868), у Чернівцях — товариство "Руська Бесіда" (1869), в організації якого взяли найдіяльнішу участь письменники Воробкевичі. Основним органом народовців був журнал "Правда". Після заборони українського друкованого слова у Східній Україні (Валуєвський циркуляр 1863, Емський указ 1876) тут друкували свої твори 0.Кониський, П.Куліш, І.Нечуй-Левицький, М.Старицький, М.Драгоманов та інші. 

Крім "Просвіти", "Руської Бесіди", народовці організували ряд товариств, серед яких: Літературне товариство імені Шевченка (1878), реорганізоване у Наукове товариство імені Шевченка (1893), "Руське товариство педагогічне" (1881), що видавало педагогічний часопис "Учитель" та ілюстрований двотижневик для дітей і молоді "Дзвінок". 

Активізація політичної діяльності народовців припадає на кінець 70-х і пов'язана з іменами діячів культурно-політичного руху В.Барвінського, В.Навроцького, Ю.Романчука, О.Огоновського, О.Барвінського, А.Вахнянина, О.Терлецького та інших. Тоді від них відмежувалася під впливом москвофілів Драгоманова нова радикальна течія - І.Франко, М.Павлик, О.Терлецький та інші. Виявлення "москвофільського" напряму у діяльності старої Руської ради спонукало народовців створити свою політичну організацію - Народну раду (1885). 

У середині 80-х розгорнулося національне піднесення в Буковині, пов'язане насамперед з діяльністю вченого, педагога і політично-культурного діяча С.Смаль-Стоцького. Буковинські народовці здобули перевагу над "москвофілами", організували власний часопис "Буковина" (1885) і добилися впливу у найважливіших культурно-політичних установах. У 80-х розпочався "народовський" рух у Закарпатті, який мав мовно-літературний характер. Реакцією на протистояння двох галицько-українських суспільних рухів - "народовства" і "москвофільства" - було створення в Західній Україні перших політичних партій: Русько-української радикальної (жовтень 1890), Української національно-демократичної (грудень 1899), Української соціал-демократичної як складової частини австрійської соціал-демократичної (вересень 1899). У їх діяльності відігравали активну роль М.Драгоманов, І.Франко, М.Грушевський, М.Павлик, Ю.Бачинський, Ю.Романчук, В.Будзиновський, С.Данилович, В.Стефаник, В.Охримович та інші.