Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Суспільство

Мапа розселення українців, джерело: Інститут Передових Технологій
Мапа розселення українців, джерело: Інститут Передових Технологій

Діаспора, українська

Українська діаспора (від грецьк. "розпорошення") - українська національна спільнота, що проживає поза межами українських земель. Відіграла важливу роль у підтримці української культури та лобіюванні українських інтересів як закордоном, так і на території сучасної України.

За своєю структурою діаспора виступає у двох основних формах: дисперсій — невеликих вкраплень в іноетнічному масиві; компактних утворень — суцільних етнічних районів. Щодо природи діаспор, то вони утворюються або шляхом еміграцій/іміграцій, або внаслідок насильницького відторгнення частини етносу від основного масиву.

Вважається, що перші хвилі еміграції з українських теренів мали місце у середині XVIII ст. головно через поразки козаків у різних війнах і, як наслідок, необхідність втечі та пошуку кращої долі. Напрямками еміграції стали територія тодішньої Османської імперії, Надволжжя та Урал, Хорватія, Сербія та Угорщина.

В 1880 році українська діаспора налічувала близько 1,2 млн осіб. На останню чверть XIX ст. припадає початок масової еміграції українців з Австро-Угорщини до Америки і з Російської імперії — до Азії, зокрема Сибіру. Всього до Першої світової війни емігрувало до Америки близько 500 000 українців. В 1914 році українська діаспора за океаном становила близько 750 тисяч людей, більшість із яких проживали в США і Канаді.

Від самого початку емігранти намагалися гуртуватися навколо церкви, зокрема Греко-католицької. До сьогодні громади діаспори, де найбільше збереглися українські традиції, мова та культура, гуртуються навколо церковних громад, що часто виступають форумами для вирішення суспільних проблем. Українці в Америці вдалися до створення цілої мережі власних релігійних, братсько-допомогових, освітніх, господарських та громадянсько-політичних організацій, через які в подальшому тримали зв'язок із рідними та друзями, що лишилися на Батьківщині. В радянські роки діаспора надала чималу підтримку українській культурі, була однією з найважливіших причин продовження розвитку політичного українства.

Українська діаспора значно поширилася й кількісно збільшилася після 1945. Одразу по війні відбулася друга хвиля політичної еміграції (понад 250 000 українців). Вони оселилися в Німеччині й Австрії, а в кінці 1940-х — на початку 1950-х pоків потрапили також до Австралії, Латинської Америки, Північної Африки. Було зміцнено вже наявні громади в США, Франції, Бельгії та Нідерландах. В республіках СРСР в цей час також налічувалося до 6 млн. українців.

Після здобуття незалежності в 1991 році через економічні труднощі українці також емігрують до Португалії, Іспанії, Італії, Греції. На середину 2000-их українська діаспора налічувала від 10 до 15 млн. осіб, тобто близько чверті від загальної кількості українців. Особливо впливовою вважається українська діаспора в канадській провінції Онтаріо, де українці неодноразово посідали місця в органах місцевої влади, мають чимало україномовних щотижневих видань та навіть декілька мистецьких об'єднань, в тому числі Інститут ім.М.Лисенка.

Найбільша за кількістю діаспора в Росії, потім ідуть діаспори в США, Канаді, Молдові і Казахстану, Бразилії, Аргентині та Білорусі.

Корисні посилання

Організацій, які об'єднують українство за кордоном, досить багато, найбільші з них: Світовий конгрес українців, Українська всесвітня координаційна рада, інші веб-ресурси: Об'єднання українців Росії, Когрес українців Канади, Портал українців в Італії, Спілка українців на заході Норвегії, Український портал в США, Веб-сторінка української молоді в Болгарії. Більше організацій: Українці за кордоном (Український інформаційний портал провінції Квебек, Канада). Проблемами української еміграції та іміграції займається Інститут дослідження української діаспори Національного університету "Острозька академія".