Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Військова справа

Паскевич Іван (1782 – 1856)
Паскевич Іван (1782 – 1856)

Паскевич Іван (1782 – 1856)

Військовий

 

З 1829 року генерал-фельдмаршал, з 1828 - граф Ериванський, світлійший князь Варшавський. Походив з козацького роду Полтавського полку, що вів своє походження від Паська, знатного військового товариша в армії гетьмана Богдана Хмельницького. 1800 Паскевич закінчив Пажеський корпус. Учасник російсько-турецької війни 1806-1812 років, яку завершив у званні генерал-майора, був нагороджений золотою шаблею за хоробрість та орденом св. Георгія 4-го ступеня. Паскевич також брав участь у російсько-французької війні 1812 року. 3 1825 року  - командир корпусу. З 1826 командував військами у Закавказзі, з березня 1827 року - намісник на Кавказі. Під час російсько-іранської війни 1826-1828 років російська армія під командуванням Паскевича зайняла Тебріз (Тавріз), а згодом і весь Азербайджан. Під час російсько-турецької війни 1828-1829 років очолювані Паскевичем російські частини заволоділи фортецями Карс і Ерзерум (Арзрум). 1831 року Іван  керував придушенням Польського визвольного повстання, після чого був призначений намісником Царства Польського. 1849 року російські війська під командуванням Паскевича брали участь у придушенні революції в Угорщині. Під час Кримської війни - головнокомандувач російськими військами на західних кордонах імперії та на Дунаї.