Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Наука і освіта

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 - 1919)
Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 - 1919)

Туган-Барановський Михайло Іванович (1865 - 1919)

Місце народження - село Солоне, Харківщина.

Народився у дворянській родині. Його рід по батьківській лінії походить з татарських поселенців 14 ст. на Литві (повне прізвище - Туган-Мірза-Барановський), мати — українка з Полтавщини. Закінчив природничо-математичний і правничо-економічний факультети Харківського університету і доповнював студії в Англії (1892). 1890 у журналі «Юридический Вестник» опублікував першу наук. працю «Учение о предельной полезности хозяйственных благ как причина их ценности». В 1894 опублікував відому працю «Промышленные кризисы в современной Англии, их причины и влияние на народную жизнь», за яку здобув у Московському Університеті ступінь магістра політичної економії. В 1895 році вступив до Вільного Економічного Товариства (очолював його з 1896 року), брав активну участь в економічних дискусіях народників і марксистів. Разом з П. Струве став найвизначнішим прихильником т. зв. легального марксизму. З 1895 — приват-доцент політичної економії в Петербурзькому Університеті, в 1899 – звільнений за «вільнодумство». В 1898 появилася його праця «Русская фабрика в прошлом и настоящем». За цю працю він здобув звання доктора Московського університету. 1901-05 він перебував на Полтавщині і брав деяку участь в українському суспільному житті, зокрема в Полтавському земстві. З 1905 - вдруге приват-доцент Петербурзького Університету, одночасно професор економічних факультетів Петербурзького Політехнічного і Комерційного інститутів; також приватного університету Шанявського у Москві (кафедра кооперації). З 1901 цілком відмовився від попередніх поглядів і припинив співпрацю з представниками популярного тоді в Росії «легального марксизму». За цього другого періоду діяльності схилявся до поглядів неокантіанців й опублікував багато теоретичних й історичних праць, в яких складні явища суспільно-економічного життя пов'язував з ідеалами соціальної справедливості, що найвиразніше віддзеркалене в його працях з кооперативізму. З 1906 року — головний редактор журналу «Вестник Кооперации», у 1910-их pp. — популярного серійного видання «Новые идеи в экономике» (5 випусків). Перед першою світовою війною співпрацював з М. Грушевським й іншими українськими ученими над підготовкою енциклопедичного довідника «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (1914 — 16, 2 тт.), третій том якого, зредагований Туган-Барановським і присвячений народному господарству України, не появився. Влітку 1917 повернувся в Україну і як член Української Партії Соціалістів-Федералістів (доти був кадетом) брав активну участь в українському громадському і державному житті; недовгий час (вересень-грудень 1917) був генеральним секретарем фінансів, але найбільше уваги присвятив кооперативним справам. Відстоював створення власної української валюти; редагував ж. «Українська Кооперація» та очолював Українське Товариство Економістів, брав участь у створенні УАН і в заснуванні Українського Державного Університету в Києві. Приймав участь у заснуванні Національної академії України. Його концепції стали підґрунтям розробленої Дж. М. Кейнсом теорії прогнозування ринкової кон’юнктури, проведенні ефективної економічної політики. Несподівано помер в поїзді дорогою до Парижу, куди їхав у складі української дипломатичної місії; похований в Одесі.