Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Релігія

Іларіон (рік народження невідомий - 1067)

Священник, вчений

Місце народження: невідоме

Походив з родини нижньогородського священика і сам став священиком придвірної церкви Св. Апостолів у князівському селі Берестовім (під Києвом). Уже в ці роки вів суворий подвижницький спосіб життя. Викопав собі печеру на березі Дніпра й часто залишався у ній для таємної молитви. Згодом цю печеру зайняв преподобний Антоній Печерський, від якого Іларіон прийняв чернечий постриг. Про життя і діяльність Іларіона повідомляють руські літописи від 1051 (рідше - 1050) року. 1051 собором руських архієреїв святитель Іларіон був поставлений Митрополитом Київським і всієї Русі. Він увійшов в історію Руської Церкви як перший Митрополит, поставлений на Київську кафедру собором руських єпископів. Той факт, що саме русин займає посаду митрополита, розцінюється як початок боротьби за незалежність Київської митрополії від грецької. Пізніше святитель Іларіон був затверджений Константинопольським Патріархом. Вирізнявся чудовою для свого часу освітою, був блискучим духовним пастирем і проповідником. Його діяльність припала на період утвердження й зміцнення християнства на Русі. Для досягнення успіху в цій важливій справі Іларіон надавав великого значення розвитку писемності. Будучи проповідником християнської віри, він писав праці, в яких прославляв християнство, показував його перевагу над старою вірою. Був співавтором Ярослава в складанні церковного статуту – Судебника, також - автором творів: «Слово про закон і благодать», «Молитва» і «Сповідання віри». У 1054 р. після смерті Ярослава Іларіон, очевидно, був усунутий з посади київського митрополита, та усамітнився у Києво-Печерському монастирі. Помер він 1067 року та був прославлений у лику святих. Його пам’ять вшановується Церквою 28 серпня.