Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Шумський Олександр (1890 - 1946)
Шумський Олександр (1890 - 1946)

Шумський Олександр (1890 - 1946)

Місце народження: село Борова Рудня, Волинська область

Народився у бідній селянській сім'ї.  З 1908 — член Української соціал-демократичної спілки. З осені 1917 по осінь 1919 — член Української партії соціалістів-революціонерів. З весни 1919 до 1920 входив до Української партії комуністів. Після розпуску партії ввійшов до складу КП(б)У та був обраний членом ЦК. Належав до партійної групи, яка вимагала усамостійнення КП(б)У від Російської Комуністичної партії.  У 1919 — нарком освіти в українському радянському уряді Христіана Раковського, 1920 — нарком внутрішніх справ, 1921 — представник УРСР у Польщі.  Після повернення в Україну в 1923-24 керував відділом агітації та пропаганди КП(б)У.  З вересня 1924 по лютий 1927 — нарком освіти УРСР, активно проводив політику українізації. Під час зустрічі з Й. Сталіним у жовтні 1925 поставив питання про усунення Л. Кагановича з посади генсека ЦК КП(б)У та заміщення його українцем В. Чубарем. У листі «Тов. Кагановичу та іншим членам ПБ ЦК ВКП(б)У» від 26.4.1926 Сталін поклав на Шумського відповідальність за поширення антиросійських настроїв в Україні.  У 1927 році Олександр був звільнений з посади наркома просвіти УРСР і переведений до Ленінграду, де став ректорм Інституту Народного Господарства. В 1929 році Шумського призначено на пост ректора Ленінградського політехнічного інституту.  Перебуваючи на посаді ректора, Шумський сумлінно виконував директиви наркомату просвіти щодо скорочення строків освіти спеціалістів. Для раціоналізації освіти Шумський пропонував скоротити кількість лекційних годин та графічних робіт. «Ми забагато креслимо!» - заявив він під час загальноінститутської студентської конференції. У 1933 році Олександр Шумський був заарештований за звинуваченням у приналежності до Української військової організації. Засуджений до 10-річного ув'язнення у виправно-трудовому таборі на Соловках. У грудні 1935 тюремне ув'язнення замінили засланням у Красноярськ. Домагаючись повної реабілітації, Шумський неодноразово оголушвав голодуваня. 9.10.1937 тяжко хворого Ш. знову заарештували у зв'язку зі справою боротьбистів. У листопаді 1939 справу через хворобу і відсутність матеріалів, які 6 свідчили проти нього, було припинено. Помер за незясованих обставин.