Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Єфремов Сергій (1876 – 1939)
Єфремов Сергій (1876 – 1939)

Єфремов Сергій (1876 – 1939)

Місце народження: село Пальчик, Катеринопільський район, Черкаська область

 

Сергій Єфремов походив з сім'ї священика. Закінчив Київський університет, з середини 90-х років займався літературною діяльністю. У березні 1917 р. увійшов до складу Української Центральної Ради, в квітні 1917 р. на Українському Національному Конгресі був обраний заступником голови Української Центральної Ради. Після створення першого українського уряду — Генерального Секретаріату — займав у ньому пост генерального секретаря міжнаціональних справ. З вересня 1917 р. очолював Українську Партію Соціалістів-Федералістів. У радянські часи Єфремов перебував на науковій роботі, у 1919 році обраний академіком, а згодом, у 1922 -  віце-президентом ВУАН;  перебував на цій посаді до 1929 року. Єфремов проводив велику наукову та науково-організаційну роботу, очолював ряд наукових товариств і комісій, зокрема, Комісію для видання пам'яток новітнього письменства України, Комісію для складання біографічного словника діячів України, Історико-літературне товариство при УАН. Був автором монографічних нарисів про видатних українських письменників. Однією з найвизначніших праць Сергія Єфремова залишається видання "Щоденника" і "Листування" Тараса Шевченка. Його історико-літературні погляди найповніше представлені в фундаментальній двотомній праці "Історія українського письменства" виданій 1911 року. 2 липня 1929 Єфремов був заарештований і в березні 1930 засуджений у справі "Спілки визволення України" (як нібито один з її керівників) до 10 років тюремного ув'язнення. Помер в одному з таборів ГУЛАГу в 1939 році.