Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Зінов’єв Григорій (1883 - 1936)
Зінов’єв Григорій (1883 - 1936)

Зінов’єв Григорій (1883 - 1936)

Державний діяч

 

Місце народження: Єлісавветград

 

Справжнє ім’я – Овсей-Гершен Ааронович Радомисльский. Народився в заможній єврейській родині. Брав участь у революційному русі з 1901 року, тоді ж став членом РСДРП. Змушений тікати від політичних репресій, Григорій жив у Парижі, Берліні, Лондоні, Берні, де 1903 року познайомився з В.Леніним. У 1904 році вступив в Бернський університет на хімічний факультет, проте після року навчання перейшов на юридичний. Зінов’єв так і не закінчив освіти, оскільки повернувся в Росію у 1905 році. В 1917 році примкнув до більшовиків. У 1919-1926 роках був головою Виконкому Комінтерну. 1924 року за ініціативою Зінов’єва Петроград було перейменовано у Ленінград.  У 1922 році Григорій Зінов’єв та Л.Каменєв запропонували призначити Сталіна на пост Генерального секретаря ЦК ВКП(б). Але вже у 1925 році Григорій  від імені «нової опозиції» виступає проти Сталіна. У 1926 році його було виключено з Політбюро, відсторонено від керівництва Ісполкомом Комінтерну. У 1927 році, через контакти з Троїцьким, Зінов’єва вивели з ЦК, виключили з партії та вислали.  Після каяття у 1928 році він був поновлений у партії та призначений ректором Казанського університету. Наприкінці 1932 року знову виключений з партії та висланий. 1933 року поновлений в рядах ВКП(б) та направлений на роботу в Центросоюз.  У 1934 році Зінов’єв був заарештований та засуджений на 10 років ув’язнення у справі «Московського центру». 24 серпня 1936 року засуджений до розстрілу у сфабрикованій справі так званого Антирадянського об’єднаного троцькистсько - зінов’євського центру.  Реабілітований у 1988 році.