Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Вишиваний Василь (1895 - 1948)
Вишиваний Василь (1895 - 1948)

Вишиваний Василь (1895 - 1948)

Військовий та державний діяч

 

Місце народження: м. Пула (тепер Хорватія)

 

Справжнє ім’я - Вільгельм Франц фон Габсбурґ-Лотрінґен. Народився у сім’ї австрійського ерцгерцога, адмірала австрійського військово-морського флоту. Член імператорської родини. Подорожував, потім деякий час жив у західній Галичині. В 1912 році закінчив Віденське реальне училище, поступив у військову академію в Вінер-Нойштадті, де факультативно вивчав українську мову. У лютому 1915 закінчив військову академію, служив у 13-му полку уланів, сформованому переважно з українців. Під його командуванням сотню, якою він керував, було повністю українізовано. Автоматично став депутатом імперського парламенту по досягненні 21-річного віку в 1916 році, лобіював інтереси української спільноти.  Планував перетворення австро-угорської монархії на тріаду, де українська автономія, що об’єднувала б Буковину і Галичину, могли б бути третім елементом. Брав участь в укладенні Брест-Литовського договору. Навесні 1918 року очолив військову одиницю - «Групу архикнязя Вільгельма», до якої входив і курінь УСС (Українських січових стрільців). 1 квітня 1918 перейняв командування УСС біля Херсону. З поваленням гетьманату Скоропадського в грудні 1918 року почав співпрацювати з урядом Директорії, отримав звання полковника армії УНР, у вересні 1919 був призначений головою відділу закордонних зв'язків Головного Управління Генерального Штабу УНР. Переїхавши до Кам'янця-Подільського, де на той час були розташовані керівні установи Директорії, розпочав формування мережі військових шкіл для армії УНР. Налагодив контакти з військовими місіями держав Західної Європи. В знак протесту проти угоди Петлюри з Польщею в 1920 році пішов у відставку виїхав через Румунію до Чехословаччини. У березні 1920 після перенесеного тифу прибув до Відня, де написав в австрійській газеті «Neues Wiener Journal» 9 січня 1921 гостру антипольську статтю, в якій охарактеризував союз Польщі з УНР як «неприродній». 1921 року у Відні виникло Українське національне вільнокозацьке товариство, яке обрало його головою управи. Видав збірку поезій українською мовою «Минають дні» (1921). Пізніше займався власним бізнесом — продажем земельних ділянок в різних частинах Європи, деякий час він мешкав у Франції та Іспанії. Під час Другої світової війни він, як і всі Габсбурги, рішуче відмовився від співпраці з нацистами і знаходився під наглядом Ґестапо, оскільки існували підозри стосовно його співпраці з англійською розвідкою. Після війни він продовжував займатися власним бізнесом — мав лакофарбовий завод у Відні, одружився, мав двох синів — Піча і Франца. По закінченні війни під час окупації Відня в 1944—1947 рр. радянськими військами, сталінська розвідка вела таємне стеження за ним. Василь був заарештований 26 серпня 1947 радянською секретною службою СМЕРШ. Наприкінці листопада 1947 його перевели до Лук'янівської тюрми Києва. Він помер в тюремній лікарні від туберкульозу.