Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

П’ятаков Юрій (Георгій) (1880-1937)
П’ятаков Юрій (Георгій) (1880-1937)

П’ятаков Юрій (Георгій) (1880-1937)

Державний діяч

Місце народження:  Київ

Юрій П'ятаков народився в родині цукрозаводчика Леоніда Тимофійовича П’ятакова. Вивчав економіку в Петербурзькому Університеті та в Західній Європі. Брав участь у студентському більшовицькому русі. У 1917 став головою більшовицького комітету в Києві та членом Української Центральної Ради. Був одружений з Євгенією Бош, активісткою більшовицького руху, що підготувала повстання на заводі «Арсенал» в січні 1918 р. Від грудня 1918 до лютого 1919 (під час другої радянської окупації) — голова Тимчасового робочо-селянського уряду УРСР, провадив  ліву соціально-економічну політику, зокрема, відбирав у селян поміщицьке майно і землю та створював радгоспи і комуни.   Очолював Народний банк РРФСР. На цей час припала перша емісія радянських грошей. За керуючого банком на купюрах розписався Пятаков. Ці кредитки отримали в народі назву «п’ятаковки». Юрій офіційно заперечував існування національного питання в Україні, поборював боротьбистів. 1921 - 23 очолював Центральне Управління вугільної промисловості Донбасу і відзначився як один з кращих більшовицьких господарників. У «Заповіті» Ленін назвав П'ятакова одним з двох найкращих працівників у партії (другий - М. Бухарін).  У 1923-27 Юрій П’ятаков — заступник голови Вищої Ради народного господарства СРСР; розробив проект першої п'ятирічки на 1926 — 30, в якому обстоював прискорений розвиток промисловості в Україні. Перебуваючи на посаді заступника наркома важкої промисловості, фактично був керівником міністерства. У 1929 П'ятаков очолював Держбанк СРСР та інші установи. У 1934, під час підготовки до процесу над Є.Г.Зіновєвим, Л.Б.Каменєвим та іншими, Юрій привселюдно вимагає для них смертної кари. Під час допиту звинувачувані вказали на П’ятакова як на співучасника змови. Тоді його забовязали  звинувачувати підсудних у справі  Каменєва – Зіновєва. А в розмові з  Єжовим П’ятаков начебто просив надати йому будь-яку форму реабілітації, зокрема, можливість особисто розстріляти звинувачуваних, у тому числі – свою колишню дружину. На другому показовому процесі в Москві проти так званого «антирадянського троцькістського центру» у січні 1937 П'ятаков «зізнався», що очолював троцькістів в Україні «з метою відриву України від СРСР», і був разом з іншими розстріляний.