Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Раковський Християн (1873 — 1941)
Раковський Християн (1873 — 1941)

Раковський Християн (1873 — 1941)

Громадський і політичний діяч

 

Місце народження: Котел, Болгарія 

Нащадок національного героя Болгарії Георгія Раковського, один із фундаторів соціал-демократичних партій в Болгарії та Румунії, діяч міжнародного соціалістичного руху. Запропонував свої послуги більшовицькому керівництву Росії. У січні 1918 був призначений головою Верховної колегії у російсько-румунських справах. Проводив переговори з Румунією щодо повернення Бессарабії. У тому ж році був призначений головою українського Раднаркому.  Маючи підтримку Леніна і Троїцького, провадив політику, направлену проти українства, проте згодом змінив свої погляди. Вступив у полеміку з секретарем ЦК КП(б)У Д. Лебедєм. Останній наполягав на тому, що в Україні розгортається боротьба двох культур – російської і української. І в цій боротьбі майбутнє за більш розвинутою, російською культурою. Раковський же виступав за те, аби дати змогу розвиватись тій культурі, яку штучно придушували й обмежували. Критикував Сталіна за втручання у внутрішні і зовнішні справи УРСР. При створенні СРСР у грудні 1921 року відстоював конфедерацію з залишенням права за національними республіками на самостійні міжнародні зв’язки.  Ще з початку 1920-их pp. пристав до троцькістів, за що в 1928 був виключений з партії і засланий. Після покаянного листа Й.Сталіну 1934 повернувся з заслання, і був призначений головою делегації Червоного хреста в Японії. У 1936 був знову заарештований і на третьому московському процесі (1938) засуджений на 20 p. Помер в  ув'язненні, під містом Орел в Росії.