Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Мануїльський Дмитро (1883 – 1959)
Мануїльський Дмитро (1883 – 1959)

Мануїльський Дмитро (1883 – 1959)

Партійний і державний діяч, академік АН України (1945)

Місце народження: село Святець Кременецького повіту Волинської губернії

Навчався в Петербурзькому університеті (не закінчив), також - на юридичному факультеті Сорбонського університету (1911). У 1903 вступив у РСДРП.  1906 – один  з організаторів повстань у Свеаборзі та Кронштадті. Був засуджений  до заслання, але зміг втекти. Восени 1907 емігрував у Францію, де став  членом групи "Уперед". У червні 1917  його прийняли до РСДРП(б). З грудня 1917 - член колегії Наркомату продовольства, з лютого 1918 - заступник  наркома. Також був  членом Всеукраїнського ревкому; наркомом землеробства України. На початку 1919 очолював радянську місію Червоного Хреста у Франції. З 1921 - 1-й секретар ЦК КП(б) України. В 1920-23 і 1929-52 - член Політбюро ЦК КП(6) України. В 1923-52 - член ЦК партії. З липня 1924 - член Президії, у 1928-43 - секретар Виконкому Комінтерну. Під час Великої Вітчизняної війни працював у Головному політичному управлінні Радянської армії. Був депутатом  Верховної Ради СРСР.  З липня 1944 - заступник голови Ради міністрів України та нарком (міністр) іноземних справ УРСР. Мануїльський - автор великої кількості робіт на тему міжнародного революційного руху. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Червоної Зірки та медалями. Похований на Байковому кладовищі.