Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Лівицький Андрій (1879 - 1954)
Лівицький Андрій (1879 - 1954)

Лівицький Андрій (1879 - 1954)

Громадсько-політичний діяч

Місце народження: село Липлява Золотоніського повіту Полтавської губернії

Закінчив Колегію Павла Галагана, згодом -  юридичний факультет Київського університету. Працював адвокатом і мировим суддею в Лубнах, Каневі, Золотоноші. Зі студентських років брав участь в українському національному русі, очолював студентську громаду в Києві. З 1901 — член Революційної Української Партії, керівник відділу партії в Лубнах. 1905 року Лівицького заарештовували та засудили у справі так званої Лубенської республіки. У 1905—1920 роках він  був одним із провідних членів Української Соціал-Демократичної Робітничої Партії. З 1926  - правонаступник Симона Петлюри з титулом Голови Директорії і Головного отамана армії і флоту УНР. З часу реорганізації Державного Центру УНР від 1948 року до смерті — президент УНР в екзилі. Помер 1954 року в Німеччині,  похований на цвинтарі Вальдфрідгоф у Мюнхені; згодом його перепоховали на українському православному цвинтарі в Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі. Андрій Миколайович - батько президента УНР в екзилі Миколи Лівицького та поетеси Наталі Лівицької-Холодної.