Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Огієнко Іван (Іларіон) (1882 - 1972)
Огієнко Іван (Іларіон) (1882 - 1972)

Огієнко Іван (Іларіон) (1882 - 1972)

Вчений, мовознавець, історик церкви, педагог, церковний і громадський діяч

Місце народження: містечко Брусилів Радомишльського повіту Київської губернії (нині - селище міського типу, районний центр Житомирської області)

Народився у бідній селянській родині. Був шостою дитиною в сім'ї. Коли Івану виповнилося  два роки, внаслідок нещасного випадку загинув його батько. 1896 І.Огієнко закінчив початкову чотирирічну школу в Брусилові. Навчався у Київській військово-фельдшерскій школі. Із товаришем по навчанню Юхимом Придворовим (майбутній російський поет Дем'ян Бєдний) редагував рукописний місячник «Моя библиотека». Закінчивши 1900 повний фельдшерський курс, за направленням комісії працював у Київському військовому шпиталі. У травні 1903 в Острозі склав іспити в місцевій гімназії та отримав відповідне свідоцтво. 1909 він закінчив Київський університет св.Володимира. Згодом навчався на Вищих Педагогічних курсах, працював у Київському комерційному інституті. З 1915 викладав у Київському університеті, був приват-доцентом на кафедрі мови і літератури. Належав до Української Партії Соціалістів-Федералістів. У 1917-1918 Іван відіграв значну роль в українізації вищих навчальних закладів і шкільництва. З 1918 Огієнко – професор кафедри історії української культури Київського Українського Державного Університету. Улітку 1918 Іван виступив засновником і став першим ректором Кам’янець-Подільського державного українського університету (урочисто відкрито 22 жовтня 1918). 5 січня 1919 Огієнка призначено міністром освіти УНР, працював в урядах Володимира Чехівського та Сергія Остапенка. 1919—1920 — міністр віросповідань УНР в урядах Ісаака Мазепи та В'ячеслава Прокоповича. Захоплення Кам’янця-Подільського більшовицькими військами (16 листопада 1920) змусило Огієнка  емігрувати до Польщі. 1921 він став членом Ради Республіки; був міністром у справах віровизнання уряду УНР в екзилі. Протягом 1926—1932 Іван — професор церковнослов’янської мови на богословському факультеті Варшавського університету. Заснував і редагував у Варшаві журнал «Рідна мова» (1933—1939) і «Наша культура» (1935—1937), які сприяли популяризації української культури, норм єдиної літературної мови серед українців за межами УРСР, виступав проти русифікаторської політики тогочасного керівництва радянської України. У жовтні 1940 на Соборі українських православних єпископів був висвячений (під ім’ям Іларіона) архієпископом Холмським і Підляським. Здійснював українізацію церкви на Холмщині шляхом запровадження української мови у богослужіння. Від березня 1944 — митрополит Холмсько-Підляський. У серпні 1951 на Надзвичайному Соборі УГПЦ у Вінніпезі обраний головою Української Греко-Православної Церкви у Канаді і митрополитом Вінніпегу. За Огієнка було проголошено Акт об’єднання трьох українських автокефалій за кордоном. Його важливий внесок — переклад Біблії, що до сьогодні є неперевершеним надбанням українського народу. Помер Іван Огієнко у м. Вінніпег.