Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Ольга ( … - 969)
Ольга ( … - 969)
Княгиня Ольга
Пам'ятник Княгині Ользі, Михайлівська площа, м.Київ. Фото: crimeaguide.com.ua
Пам'ятник Княгині Ользі, Михайлівська площа, м.Київ. Фото: crimeaguide.com.ua
Княгиня Ольга на прийомі у візантійського імператора Констянтина. Малюнок з літопису. Фото: www.catacomb.org.ua
Княгиня Ольга на прийомі у візантійського імператора Констянтина. Малюнок з літопису. Фото: www.catacomb.org.ua
Хрещення княгині Ольги. Малюнок з літопису. Фото: ukrmap.kiev.ua
Хрещення княгині Ольги. Малюнок з літопису. Фото: ukrmap.kiev.ua

Ольга ( … - 969)

Княгиня Ольга почала правити Київською Руссю, коли її чоловіка Ігоря вбили древляни.

Походження Ольги достеменно невідоме. Про неї склали чимало легенд. За однією з них, жінка перевозила князя Ігоря через річку, чоловік захопився її вродою і одружився. За іншою легендою, вона була донькою боярина, або псковського князя.

Історія Ольги у літописі починається з докладного оповідання про помсту, яку вона вчинила над древлянами за вбивство свого чоловіка Ігоря. Ця помста завершилась спаленням столиці древлян, міста Іскоростень.

Враховуючи, що їхній син Святослав був малолітнім, влада перейшла до рук Ольги у 945-му році. Ольга стала повноправною правителькою величезної, ще не впорядкованої держави, де час від часу вибухали повстання проти центральної влади. Але, як не дивно, жодного бунту проти княгині літописці не зафіксували.

Ані князь Ігор, ані Олег через війни не мали часу на внутрішні справи. А от княгиня Ольга своєю чергою об'їхала всю державу: була і на Десні, і в Новгороді, в Пскові. В санях або на звичайному возі вона долала тисячі кілометрів. Відвідувала підкорені племена, від яких можна було очікувати повстань. Під час подорожей Ольга закладала нові міста і села, і призначала в них намісників.

Серед усіх князів Ольга першою навела лад у справі плати данини. Якщо казати сучасною мовою, вона встановила норми оподаткування. Впровадила кілька видів платежів – "устави" та "уроки". Данину з древлян та інших племен відтоді ділили на три частини: дві йшли на Київ, а третя – на Вишгород, де була резиденція Ольги.

Княгиня налагодила промисловий відлов хутрових звірів, визначила території, які мали постачати державі відповідний товар. Окрім того, саме хутром підлеглі землі та племена сплачували данину. Цей товар Київської Русі користувався неабияким попитом з боку інших держав.

Одна з найвизначніших подій в житті Ольги – водне хрещення і прийняття християнства. Коли і де саме княгиня зробила це, достеменно не відомо. Одні дослідники стверджують, що це відбулося у Константинополі. Інші переконані – у Києві. Під час хрещення жінка отримала християнське ім'я Єлена. Але її спроби охрестити Русь і схилити сина Святослава до християнства успіхом таки не увінчалися.

Цікаво, що священиків вона запросила до Києва не з Візантії, а з Європи. На прохання послів Ольги, німецький король Оттон І Саксонський відрядив християнських місіонерів на Русь.

Цікавим є опис перебування Ольги у Константинополі у 957-му році. З нею до Константинополя, прибули племінник, жінки з двору, священик Григорій, 20 послів, понад 40 купців, а також перекладачі. Передусім, це був торговельний візит. Але одночасно Ольга прагнула домовитися з Константинополем у військових справах, і навіть пообіцяла надавати бойове підкріплення. До речі, вже у 961-му році київське військо ходило на допомогу візантійському імператорові Роману II.

Постать і правління княгині Ольги заслуговують на гідну увагу. Історик Михайло Грушевський охарактеризував її так: "Держала сильною та зручною рукою державну систему, й не дала їй ослабнути ні розвалитися".

Померла Ольга орієнтовно у 969-му, проживши у християнстві майже 15 років. Перше місце її поховання невідоме. Пізніше онук – князь Володимир – переніс її останки до Десятинної церкви і поховав у кам'яному саркофазі. Знайдена археологами гробниця княгині Ольги — справжній витвір середньовічного мистецтва — зберігається у Софійському соборі.

Ольгу не просто вшановували нащадки — її канонізували. Прилучення правительки до лику святих відбулося ще в домонгольські часи. Вже з першої половини XI століття зображення Ольги з'являються у Візантії та по всій Київській Русі. Нестор-літописець прославляє Ольгу як "зорю, що передвіщала схід християнства на Русі".