Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Трильовський Кирило (1864 — 1941)
Трильовський Кирило (1864 — 1941)

Трильовський Кирило (1864 — 1941)

Політик, громадський діяч, адвокат

 

Місце народження: село Богутин Золочівського повіту (тепер – Львівська область)

Походив з родини священика. Ходив до школи в Золочеві і Бродах, а до гімназії - в Золочеві і Коломиї. Потім навчався на правничому факультеті в Чернівцях, згодом - у Львівському і Віденському університетах. Докторат здав у Кракові, а адвокатський екзамен - у Львові. З 1884 року постійно займався громадськими справами – засновував по селах читальні (перша - 1884 року в селі Карлів на Снятинщині), кооперативи (перша – Народна спілка в с. Спас), вів передвиборну агітацію. Був співзасновником і членом Русько-Української радикальної партії, створеної в 1890 році. В 1900 Трильовський заснував у с. Заваллі (Снятинщина) перше руханково-пожежне товариство «Січ», згодом - інші, що й викликало невдалі намагання австрійсько-польської адміністрації на чолі з намісником А.Потоцьким заборонити січовий рух. В 1901 році відкрив свою канцелярію у Коломиї, потім - у Яблунові. З 1908  - голова Головного Січового Комітету, з 1912 — генеральний отаман об'єднання «Січей» — Українського Січового Комітету, при якому в 1913 році засновано парамілітарну організацію Українських Січових Стрільців. У 1907 — 18 Трильовський - посол до австрійського парламенту, з 1913 – також  до галицького сейму; у парламенті вніс близько 1 000 інтерпеляцій. В 1911 році виступив захисником по справі 101 студента, що вимагали відкриття українського університету у Львові. По вибуху війни 1914 — голова Бойової Управи УСС і член Загальної Української Ради, 1918 — Української Національної Ради ЗУНР. 1919 заснував Січовий Комітет у Вінниці, 1920 -  кілька «Січей» на Закарпатті, пізніше - у Відні, де був членом Кодифікаційної Комісії в уряді ЗУНР. Після повернення з еміграції у 1927 у політичному житті участі не брав, був адвокатом у Гвіздці (Покуття). Помер у Коломиї. Трильовський під своїм прізвищем і псевдонімом Клим Обух опублікував багато стрілецьких і січових пісень, видав низку брошур, січових співаників тощо; редагував місячник «Зоря» і двотижневик «Хлопська Правда», календарі «Запорожець», «Отаман» й ін.; був довголітнім кореспондентом газети «Свобода» і «Народне Слово» у США.