Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Кулик Григорій (1890 - 1950)
Кулик Григорій (1890 - 1950)

Кулик Григорій (1890 - 1950)

Військовий і політичний діяч СРСР

Місце народження: хутір Дубниково Полтавської губернії

Народився в селянській сім’ї. Учасник Першої світової війни, воював в царській армії. В 1917 році вступив в РСДРП(б), в 1918 – у Червону Армію. Під час громадянської війни був губернським військовим комісаром, начальником гарнізону Харкова, командував артилерією різних армій (в тому числі 1-ї кінної). Після війни – на командних постах в артилерії. З 1921 – начальник артилерії Північно-Кавказького військового округу, потім – помічник начальника артилерії Робітничо-Селянської Червоної Армії. З 1930 – командир дивізії, з 1932 – командир і комісар корпусу. Отримав освіту в Військовій академії імені Фрунзе (1932). Під час масових репресій серед командирського складу зміг швидко піднятися по кар’єрних сходах.  В 1937- 46 роках  – депутат Верховної ради СРСР. З 1937 – начальник Артилерійського управління РСЧА, з 1939 – заступник наркома оборони СРСР. Під час арештів 1939-го пробував захищати деяких воєначальників, у 1938 звернувся до Сталіна з пропозицією припинити репресії проти командирського складу. В 1939 році на Кулика було покладено координацію дій Українського і Білоруського фронтів, котрі окупували Західну Україну і Західну Білорусь. Маршал СРСР і Герой Радянського Союзу (1940). Після початку Великої Вітчизняної війни в серпні 1941-го назначений командиром 54-ї армії, що діяла на Ленінградському фронті. Після ряду невдач у вересні 1941 його знято з поста, в тому числі і завдяки інтригам Хрущова. У 1941 Григорія  за особистим розпорядженням Сталіна відправили  в Керч для організації оборони, проте 16 листопада Керч було взято. 16 лютого 1942 року дії Кулика розглянув Верховний суд СРСР по звинуваченню в капітуляції Керчі і Ростова. Григорія позбавили посади члена ЦК партії. В березні 1942 року його понизили в званні до генерал-майора, а в квітні 1943 він став генерал-лейтенантом. В квітні-вересні 1943 року командував 4-ю гвардійською армією. З січня 1944 – заступник начальника Головного управління формування РСЧА. Після того, як його начальник І. Смородінов дав знати про «моральну нечистоплотність і барахольство» Кулика, його знову понизили до генерал-майора (1945). Після війни Григорій став заступником командувача Приволзьким військовим округом. У 1946 році під час післявоєнної чистки командирського складу Кулика зняли з посади. 11 січня 1947 року його заарештували. 25 серпня 1950 засудили до смертної кари і розстріляли. У  1956 Кулик Григорій був реабілітований  та посмертно відновлений  у званні Маршала Радянського Союзу.