Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Вишинський Андрій Януарійович (1883 - 1954)
Вишинський Андрій Януарійович (1883 - 1954)

Вишинський Андрій Януарійович (1883 - 1954)

Місце народження – Одеса.

Народився в родині власника аптеки Януарія Вишинського, мати – вчителька музики. Після його народження родина переїхала до Баку. В 1901 році поступив на юридичний факультет Київського університету, проте закінчив його тільки в 1913 році, оскільки неодноразово полишав навчання. В 1903 році вступив у партію меншовиків. Після закінчення університету викладав в приватній гімназії в Баку, був адвокатом. Після лютневої революції 1917 року був комісаром міліції Якиманського району в Москві. За деякими даними, підписав наказ про арешт німецького шпигуна Ульянова-Леніна. Через три роки, коли перемога більшовиків у Громадянській війні стала очевидною, він вступив в партію більшовиків. З липня 1923 року – суддя Верховного суду СРСР, з того часу суміщає роботу в інших органах і суддівство. В 1925-1928 роках був ректором Московського університету. В кінці 20-х працював в освітніх відділах радянського апарату. Був обвинувачувачем у Шахтинському процесі. З 1935 року – Генеральний прокурор СРСР. Був генеральним державним обвинувачувачем на всіх трьох Московських процесах 1936-38 років; для нього був характерним жорсткий стиль, безцеремонність, першопочаткова впевненість у тому, що підсудні – винні, вираження зневаги до підсудних. Вишинського вважав зразком для себе керівник нацистського «Народного суду» Роланд Фрейслер. Академік АН СРСР (1939), за свою основну роботу – «Теорія судових доказів» - отримав Сталінську премію. З 1940 – в наркоматі іноземних справ; був присутнім при капітуляції Німеччини в 1945 році. В 1949-53, на початковому етапі Холодної війни і під час війни в Кореї – міністр закордонних справ СРСР. Після смерті Сталіна міністром іноземних справ став М. Молотов, а Вишинського призначено представником СРСР в ООН. Помер в Нью-Йорку, похоронений на Красній площі біля Кремлівської стіни. Після ХХ з’їзду КПРС в 1956 році Вишинського було «посмертно репресовано», його праці перестали бути офіційними посібниками для радянських юристів.