Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Аксельрод Павло Борисович (1850 - 1928)
Аксельрод Павло Борисович (1850 - 1928)

Аксельрод Павло Борисович (1850 - 1928)

Місце народження – м. Шклов Чернігівської губернії (тепер – територія Білорусі).

Народився в сім’ї єврея-шинкаря. Навчався в гімназії в Могилеві і Ніжинському ліцеї. Брав участь у єврейському просвітницькому русі, лояльному до царської влади. У 1872 році перевівся в Київський університет і приєднався до руху народників. Влітку 1874 року взяв участь у «ходінні в народ», де займався агітацією серед селян Полтавської, Чернігівської і Могилевської губерній. Після невдалого арешту сільським старостою емігрує, проживає спочатку в Берліні, потім – в Женеві. Там Аксельрод стає професійним революціонером і відходить від народництва, вважаючи його «паломництвом віруючих, але безвідповідальних дітей до святих місць». Нелегально відвідує Росію в 1875-76 і 1879-1880 роках, пробуючи об’єднати усі революційні організації в одну, після чого емігрує в Румунію і знову в Швейцарію, де співпрацює з Бернштейном і Каутським, стає марксистом і антисіоністом. Стає чільним діячем російського соціал-демократичного руху, робить спробу об’єднати еміграційні революційні спільноти в Лондоні і Парижі. В 1880-х заснував фірму «Аксельрод-кефір», яку 1908 продав, живучи й надалі на сталу пенсію від нового власника. В 1900-х входив в редакції газет «Іскра» і «Зоря», надалі – один з лідерів меншовиків. В 1907 році виступив з ідеєю співпраці пролетаріату і буржуазії. В 1917 році входив в склад Петербурзького ревкому, тісно співпрацював з Тимчасовим урядом. Після листопадового перевороту емігрував в Німеччину, був членом бюро Другого інтернаціоналу і противником радянської влади (включно з пропозиціями інтервенції).