Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Політика та управління

Тичина Павло Григорович (1891 - 1967)
Тичина Павло Григорович (1891 - 1967)

Тичина Павло Григорович (1891 - 1967)

Поет, перекладач, громадський та державний діяч.

Місце народження – село Піски Козелецького повіту Чернігівської губернії (тепер Бобровицького району Чернігівської області).

Батько – сільський дяк — вчитель «школи грамоти».

Навчався в Чернігівському духовному училищі (бурсі), у Чернігівській духовній семінарії, у Київському комерційному інституті. Працював у газеті «Рада», у редакції ліберального україномовного журналу «Світло», у Чернігівському статистичному бюро. Був помічником хормейстера в українському театрі М.К.Садовського. Організував хор (з 1921 р. — Капела-студія імені М.Леонтовича), з яким виступав до 1923 року. Був співредактором журналу «Червоний шлях» (Харків). Входить до заснованої 1923 р. Спілки пролетарських письменників України «Гарт». Брав участь у створенні ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури) з М.Г.Хвильовим на чолі. Дійсний член Академії наук Української РСР, очолював Інститут літератури АН УРСР. Член-кореспондент Болгарської АН, доктор філології. Міністр освіти УРСР. Голова Верховної Ради УРСР, заступник голови Ради Національностей ВР УРСР, член багатьох товариств, комітетів, президій, кавалер орденів і медалей. Лауреат Державної премії СРСР (1941), Державної премії УРСР імені Т.Г.Шевченка (1962). Отримав звання Герой Соціалістичної Праці. Помер 16 вересня 1967 року в Києві. Похований П.Г.Тичина на Байковому кладовищі в Києві. Відомі його вірші «Сонячні кларнети» (1918), збірки «Плуг» (1920), «Вітер з України» (1924), «Чернігів» (1931 р.), твори «Григорій Сковорода» (1939), «Похорон друга» (1942), «Творча сила народу», «Геть брудні руки від України» (1943) та багато інших.