Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Катаєв Валентин (1897 – 1986)
Катаєв Валентин (1897 – 1986)

Катаєв Валентин (1897 – 1986)

Письменник

 

Місце народження: Одеса

 

Народився в родині вчителя, старший брат Євгенія Петрова. Навчався в Одеській гімназії. З дев’яти років почав писати вірші, деякі з них були надруковані в одеських газетах. З початком Першої світової війни Катаєв вступив в діючу армію, в артилерійську бригаду, де пробув до літа 1917 року.  В 1919 році демобілізований Катаєв був  призваний до Червоної армії, виконував обов’язки командира батареї. Потім відізваний з армії і призначений завідуючим одеськими «Вікнами сатири РОСТА (Російської Телеграфної Агенції)». 1921 року переїхав в Харків, де налагоджував подібну роботу.  З 1922 року - у Москві, публікував фельєтони в газетах «Гудок», «Труд», «Рабочая газета». Продовжує писати художню прозу.  1925 року опублікував повість «Растратчики», яка була помічена критикою та читачем. Ця повість була інсценована К.Станіславським в 1928 році на сцені МХАТу. На початку 1930-х Валентин Катаєв -  визнаний радянський письменник. До війни виходять його романи «Время, вперед!» (1932), «Белеет парус одинокий» (1936), «Я сын трудового народа» (1937).  Під час Великої Вітчизняної війни працював в Радіокомітеті та Радінформбюро на закордон. Був військовим кореспондентом «Правди», «Красной звезды », де друкувались його фронтові начерки. В цей період написані оповідання Третий танк", "Флаг", повість "Жена", п’єси "Отчий дом", "Синий платочек". Після війни Катаєв опублікував повість «Син полка» (1945) про підлітка на війні. В 1949 році виходить його роман «За власть Советов», відредагований варіант якого вийшов у 1951.  З 1955 року був головним редактором журналу «Юність».  В 1960 роки  написані «Трава забвения», «Святой колодец», «Кубик». 1978 – «Алмазный мой венец», 1980 року – «Уже написан Вертер