Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Кониський Олександр (1836 - 1900)
Кониський Олександр (1836 - 1900)

Кониський Олександр (1836 - 1900)

Перекладач, письменник, лексикограф, педагог, адвокат, громадський діяч ліберального напряму 

 

Місце народження: с. Переходівка (тепер Ніжинського району Чернігівської області)

 

Походив зі стародавнього чернігівського роду, який налічує понад 400 років. Дитинство Олександра пройшло в місті Ніжині. Друкуватися він почав у «Черниговском Листке» (1858). Вів велику і різноманітну громадську роботу. У Полтаві Кониський організував недільні школи. Написав низку статей на церковні теми. Брав участь у роботі київської Громади. Як член київської міської ради Олександр домагався запровадження у школах української мови. Для недільних шкіл він  видавав популярні книжки й підручники («Українські прописи» (1862), «Арифметика, або щотниця» (1863), «Перша граматика, або читання» (1863). О.Кониський налагоджував зв'язки з українськими діячами у Галичині. Звинувачени у поширенні «малоросійської пропаганди», він 1863 року без суду й слідства був засланий до Вологди. Його роман «Не даруй золотом і не бий молотом» у 1871 році під час чергового обшуку конфіскувала і знищила поліція. З 1865 Олександр жив за кордоном. 1872, після зняття поліційного нагляду, повернувся до Києва. Там письменник працював  у газеті «Киевскій Телеграфъ». Був одним з фундаторів Літературного Товариства ім. Т. Шевченка у Львові (1873), а пізніше — ініціатором перетворення його у Наукове Товариство ім. Т. Шевченка (без права комерційної діяльності). 1897 ініціював створення Всеукраїнської спільної організації, громадсько-політичної спілки, що мала об'єднати всі кола національно-свідомих українців. Для потреб організації він заснував у Києві видавництво «Вік», що, проіснувавши 15 років, опублікувало понад 100 книг українською мовою. Олександр був  автором першої ґрунтовної біографії Шевченка, яка не втратила свого значення і нині: «Тарас Шевченко — Грушівський». З кінця 1920-х років твори Кониського були заборонені в СРСР (за винятком кількох поезій), а радянське літературознавство відносило його до «націоналістів».