Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Гроссман Василь ( Йосиф Соломонович) (1905 - 1964)
Гроссман Василь ( Йосиф Соломонович) (1905 - 1964)

Гроссман Василь ( Йосиф Соломонович) (1905 - 1964)

Письменник

 

Місце народження – Бердичів, Житомирська область

 

Василь Гроссман народився в родині єврейських інтелігентів: його батько був інженером-хіміком, мати – вчителька французької мови. У 1929 році закінчив хімічний факультет Московського державного університету. Три роки працював на вугільній шахті в Донбасі інженером-хіміком. З 1933 постійно жив та працював у Москві.  У 1934 році Василь Гроссман опублікував повість з шахтарського життя «Глюкауф» та оповідання про Громадянську війну «В городе Бердичеве». Успіх, який отримали ці твори, укріпили Гроссмана в прагненні стати професійним письменником.  У 1935-1937 роках Гроссман публікує збірки оповідання, а в 1937-1940 - дві частини епічної трилогії «Степан Кольчугін».  З початку Великої вітчизняної війни і до її кінця у 1945 році Василь Гроссман працював кореспондентом газети «Червона Зірка». 1942 року він написав повість «Народ бессмертен», що стала першим великим твором про війну. Повісті «Народ бессмертен», «Сталинградские очерки» та інші воєнні нариси були об’єднанні в книзі «В роки війни». Широке визнання отримала книга Гроссмана «Треблинский ад», що відкрила тему Голокосту. У 1949-1959 роках працював над дилогією, яка складалася з романів «За правое дело» та «Жизнь и судьба». Остання книга відрізняється від попередніх книг Гроссмана критичною позицією автора щодо вирішення національного питання в СРСР, висвітленням російського великодержавного шовінізму. «Жизнь и судьба» була опублікована лише після смерті Гроссмана, у 1988 році.