Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Гончар Олесь (1918 - 1995)
Гончар Олесь (1918 - 1995)

Гончар Олесь (1918 - 1995)

Місце народження – селище Ломівці, Катеринослав (тепер Дніпропетровськ)

Олесь Гончар народився в селянській родині. Навчався в технікумі журналістики, працював у районній та обласні комсомольських газетах. 1938 року вступив на філологічний факультет Харківського університету.  У червні 1941 року Олесь Гончар у складі студентського батальйону пішов добровольцем на фронт.
У 1946-1948 роках написав трилогію «Прапороносці», яка принесла йому широку відомість. З 1959 до 1971 року Олесь Гончар – голова спілки письменників України.
У 1964 році отримав Ленінську премію за роман «Тронка». Доля іншого роману Гончара «Собор» склалася драматично. Роман було опубліковано у 1968 році, але невдовзі його було вилучено з літературного процесу на 20 років.  З 1973 р. - голова Українського республіканського комітету захисту миру, член Всесвітньої Ради Миру, академік Академії наук України. Олесь Гончар брав участь у кампаніях направлених проти Б.Пастернака, О.Солженіцина, А. Сахарова.
Гончар продовжував свою літературну діяльність і у 1970-і роки. В цей час він написав романи "Циклон", "Берег любові", повісті "Бригантина" та інші свої твори.
У доробку Олеся Гончара - літературознавчі, літературно-критичні та публіцистичні статті, нариси, зібрані в книгах "Про наше письменство" 1972 року і "Письменницькі роздуми" 1980 року. У 1982 році Олесь Гончар отримав Державну премію СРСР.