Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Самчук Улас Олексійович (1905 - 1987)
Самчук Улас Олексійович (1905 - 1987)

Самчук Улас Олексійович (1905 - 1987)

Письменник, журналіст, публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП "Слово".

Місце народження – село Дермань Дубенського повіту Волинської губернії, зараз - Здолбунівський районРівненської області.

Батько – селянин.

1917—1920 рр. навчався у чотирикласовій вищепочатковій школі при Дерманській Св. Феодорівській учительській семінарії. В 1921—1925 роках — у Крем'янецькій українській приватній гімназії імені Івана Стешенка. Служив у польському війську, 23 серпня 1927 дезертирував звідти. З 1927 року навчався у Бреславському Університеті. З 1925 почав друкувати оповідання у журналі «Духовна Бесіда» у Варшаві, згодом в «Літературно-науковому віснику» та ін. журналах (видані окремою збіркою «Віднайдений рай», 1936). 1929 року навчається в УВУ в Празі. Володів німецькою, польською, чеською, російською, менше - французькою мовами. Був головою Секції митців, письменників і журналістів у Празі. 1941 був редактором газети «Волинь», був одним із засновників і головою літературної організації МУР, був засновником ОУП «Слово» (1954). З 1929 року став постійно співпрацювати з «Літературно-науковим вісником», «Дзвонами», «Самостійною думкою», «Розбудовою нації», «Сурмою».

Твори: Трилогія «Волинь», повість «Кулак» (1932), «Марія» (1934) «Гори говорять» (1934), роман-хроніка «Юність Василя Шеремети», трилогія «Ост»; роман «Чого не гоїть вогонь», (1959), твір «На твердій землі», 1967), «П'ять по дванадцятій» (1954), «На білому коні» (1956) та інші.