Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Дисиденти

Шумук Данило (1914 – 2004)
Шумук Данило (1914 – 2004)

Шумук Данило (1914 – 2004)

Дисидент

Місце народження: с. Боремщина Любомльського р-ну на Волині

У 17-річному віці  розпочав боротьбу з польським режимом, вступив до Комуністичної партії Західної України. У 1933-му засуджений на 5 р. і 4 місяці тюрми. В 1939 повертається на батьківщину, викладає в школах географію. Через розбіжності у поглядах з радянськими комуністами від учителювання був усунутий. 15.05.41 заарештований радянськими властями "як брат ворога народу". З тюрми призваний до Червоної Армії. У складі штрафного батальйону брав участь у боях з вермахтом, потрапив у полон. Перебував у концтаборі для військовополонених у м. Хорол на Полтавщині, звідки втік. Організував партизанський загін на своїй батьківщині, який 1943 влився в Українську Повстанську армію (УПА). Після приходу Радянської Армії влітку 1944 командував похідною групою УПА на Житомирщині. У грудні 1944 заарештований і 1945 засуджений до смертної кари через розстріл, яка була замінена 20-ма роками таборів. Покарання відбував у 3-му каторжному таборі м. Норильська. Був одним з організаторів повстання в’язнів у Норильську в червні - вересні 1953, за що був переведений до Владимирської тюрми. 1956 звільнений, повернувся додому, однак під тиском КДБ мусив виїхати в Дніпропетровську область. Арештований за відмову стати сексотом і 05.05.58 на закритому суді Ш. був засуджений до 10 р. таборів суворого режиму. Відбував покарання у Воркуті, згодом у Тайшеті (с. Вихорівка), потім – в Мордовії. Звільнений 20 листопада 1967 року. З осені 1967 жив у м. Богуславі на Київщині, працював сторожем у піонерському таборі, черговим матросом комбінату облаштування пляжів у Києві. В 1968 познайомився з середовищем «шестидесятників». У 1970 закінчив другу частину книги спогадів про пережите, яка вийшла друком на Заході. 12 січня 1972 знову заарештований, 5-7 липня 1972 був засуджений Київським облсудом до 10 р. таборів особливо суворого режиму та 5 р. заслання. Визнаний особливо небезпечним рецидивістом. Перебував в ув’язненні в Мордовії, Пермській області, на засланні в Казахстані. Вимагав позбавити його громадянства СРСР, брав активну участь у численних акціях протестів, голодовках. З лютого 1979 — член Української Гельсінкської Групи (УГГ). Всього провів 42 роки, 6 місяців і 7 діб в ув'язненні в польських, німецьких і російських тюрмах, таборах, на засланні. В 1987 виїхав на постійне проживання в Канаду, м. Торонто. 28. 11. 2002 р. переїхав до дочки у Червоноармійську Донецької обл. Помер і похований у Червоноармійську.