Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Дисиденти

Тихий Олексій (1927 - 1984)
Тихий Олексій (1927 - 1984)

Тихий Олексій (1927 - 1984)

Дисидент

 

Місце народження:  хутір Їжівка, біля м. Дружківки, Донецької області

 

Закінчив філософський факультет Московського університету, до цього навчався в Запорізькому сільгоспінституті й у Дніпропетровському інституті інженерів транспорту. У 1948 вперше засуджений військовим трибуналом Сталінської (тепер Донецька область) області за критику кандидата в депутати на 5 років позбавлення волі, але військовий трибунал МВС Українського округу замінив покарання на умовне. З 1950 працював учителем біології у Ново-Костянтинівській школі (тепер Приазовського району Запорізької області). З 1953 мешкав у селі Рубцове (тепер Краснолиманського району Донецької області), викладав у школі. З 1954 — вчитель історії у рідному селі. Заарештований у лютому 1956 за листа, надісланого до ЦК КПРС із протестом проти введення військ Варшавського договору в Угорщину. 18 квітня 1957 на закритому засіданні Сталінського обласного суду (м.Донецьк) засуджений на 7 років таборів і 5 років позбавлення громадянських прав. Після звільнення 15 лютого 1964 працював вантажником, слюсарем-механіком, оператором-дефектоскопістом, пожежником. Укладав словник української мови, розробив «метод навчання без школи» (за домашніми завданнями). У січні 1972 – 1974 роках написав ряд матеріалів про русифікацію на Донеччині. У листопаді 1976 виступив членом-засновником Української Гельсінської групи. Арештований вдруге на початку 1977 року, засуджений на 10 років тюрми і 5 років заслання. Визнаний судом «виключно небезпечним рецидивістом», відбував покарання в Пермській області. Неодноразово оголошував голодування. З 1981 тяжко хворів. У 1982 р. у США вийшла друком його книжка «Роздуми». Помер 6 травня 1984 у тюремній лікарні у Пермі. В 1989 році його перепоховали в Україні.