Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Гетьмани та козацькі ватажки

Богун Іван ( … - 1664)
Богун Іван ( … - 1664)

Богун Іван ( … - 1664)

Місце народження – невідоме

Деякі українські історики писали, що він брав участь у козацьких повстаннях в Україні 1637—1638 рр. В 1637—1642 брав участь в обороні Азова. В 40-х був звичайним реєстровим козаком. З початком 1648 р. став одним із сподвижників гетьмана Богдана Хмельницького. В 1650 р. за неабиякі організаторські здібності та військовий талант його було призначено кальницьким полковником. В 1651 р. вів важкі бої на Брацлавщині, втримав свої оборонні позиції під Вінницею i після підходу основних козацьких сил змусив коронне військо відступити. Брав участь у штурмі Кам'янця-Подільського (29 квітня - 1 травня 1651 р.). Був наказним гетьманом в битві під Берестечком 1651 року. В березні 1653 р. його загони зайняли оборону в Монастирищі і змусили поляків відступити. Цього ж 1653 р. разом із Тимошем Хмельницьким водив козацькі полки в похід на Молдову, повернувся з військом в Україну після загибелі в Сучаві Т. Хмельницького (5.11.1653). В кінці 1653 та протягом 1654-1655 років вів бойові дії проти коронної армії та татарських загонів на Брацлавщині та Уманщині. В грудні 1656 року в якості одного iз керівників козацького корпусу під командуванням наказного гетьмана А. Ждановича вирушив у похід проти військ Речі Посполитої. Протягом першої половини 1657 р. вони пройшли Західною Україною та Польщею, здобувши при цьому Краків, Брест та Варшаву, хоча в кінцевому рахунку й змушені були відступити в Україну влітку 1657 р.
Рішуче виступив проти укладення Богданом Хмельницьким Білоцерківського договору (28 жовтня 1651), у 1654 був у числі противників курсу Хмельницького на союз iз Москвою i, так і не склавши присяги російському цареві, згодом очолив антимосковську старшинську опозицію. Після смерті Б.Хмельницького (27 липня 1657) підтримував курс Івана Виговського та Юрія Хмельницького на унезалежнення від Москви української зовнішньої та внутрішньої політики, але водночас був проти пропольського курсу. Зокрема, він відмовився підписувати укладений І. Виговським Гадяцький договір (6 вересня 1658). А в 1660 р. виступив проти Слободищинського трактату, підписаного Ю.Хмельницьким. У 1662 р. був ув'язнений поляками і відправлений до Мальборга. Він був звільнений Яном Казимиром в обмін на участь в поході на Лівобережну Україну, але згодом був несправедливо звинувачений у зносинах з Москвою та урядом І. Брюховецького і був вбитий поблизу Новгород-Сіверського 17 лютого 1664 року.