Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Географія Природа

Фото: misto.zp.ua
Фото: misto.zp.ua
Острів Хортиця на мапі
Острів Хортиця на мапі
Комплекс "Запорізька Січ"
Комплекс "Запорізька Січ"
Міст імені Преображенського через Хортицю
Міст імені Преображенського через Хортицю
Ідоли острова Хортиця
Ідоли острова Хортиця

Хортиця, острів

Хортиця - найбільший острв на Дніпрі, розташований у районі міста Запоріжжя нижче ДніпроГЕСу, унікальний природній та історичний комплек. Протягнутий з північного заходу на південний схід, довжина 12,5 км. У 2007 році був названий одним з "Семи чудес України". Хортиця є історико-культурним заповідником, частиною геологічного заказника "Дніпровські пороги".

Існує думка, що назва Хортиця пішла від імені давнього божества східних слов'ян Хорса, що уособлював сонце. Деякі дослідники виводять назву острова від тюрксько-половецького слова "орта", що означає середній (у даному випадку – той, що знаходиться між двома гирлами Дніпра). У народі назва Хортиця відносять до українського слова "хорт":  у контурах острова можна побачити силует хорта. Краєзнавці говорять ще "Велика Хортиця", маючи на увазі що поряд із цим островом знаходиться Мала Хортиця (інакше – острів Байди).

Острів розсікає води Дніпра на два рукави – Нове Дніпро і Старе Дніпро. Долина Дніпра у районі Хортиці є єдиною ділянкою порогової частини річки, що зберігся. Хортиця й острови, що прилягають до неї оголошені геологічним заказником "Дніпровські пороги".

Хортиця не завжди була островом. Нерідко, особливо у спекотливу літню пору, зі східного боку острова до острова підбиралися коси. По них на острів можна було потрапити по суші. На порівняно невеликій території острову умістилися зразки майже всіх видів ландшафтів, характерних для України.

На острові зустрічаються різноманітні природні зони: різнотравно-ковильні степи, дубові і хвойні ліси, поіменні луки. Всього на Хортиці росте біля 960 видів рослин. У балках ростуть залишки лісу (байраки), де переважають татарський клен, дуб, в'яз, чорна і срібляста тополя, груша. Більша частина острову вкрита молодим штучним лісом з сосни і клену. Всього у заповіднику близько 10 багатовікових дерев і кілька десятків дубів віком у сотню років і більше (найстаріші з них – 300-річні), є і сторічна груша. Знаменитому запорізькому дубові (що знаходиться поза о. Хортиця), на думку істориків і біологів, - трохи більше п'ятисот років.
У байраках південної частини острова мешкають більше 30 видів звірів, 120 видів птахів, десять видів плазунів, п'ять видів земноводних. Найчисельніші серед пернатих – водоплаваючі (крижні, чирки, лиски). А один з плавневих острівків можна з впевненістю назвати Совиним. Знайшли притулок на острові ондатри, лисиці, зайці, куниці, іноді запливають лосі.

Хортицю оточують чисельні великі і маленькі острови і скелі, які входять до заповідної території, а сам острів має чимало балок і озер.

Історія

За даними археологічних досліджень, цей острів населений вже з епохи палеоліту. Зокрема, тут можна знайти і пам'ятники ранніх слов'ян: залишки поселень, могильники племен черняхівської культури та антів. Острів відвідував давньогрецький історик Геродот. На острові Геродот записав легенду про родоначальника скіфів, сина Геркулеса і Табіті, зміїної богині.

У 1223 році Хортиця була місцем збору руських князів перед битвою з татаро-монголами на річці Калці. А у кінці XV – на початку XVI століть цей острів – надійний притулок для тих, хто тікав від феодального і національного тиску – став одним із центрів формування запорозького козацтва, а потім і плацдармом січовиків під час захисту південних кордонів від турецько-татарської агресії. У 1648 році звідси виступило козацьке військо на визвольну війну українського народу.

Після розгрому Січи царськими військами 5 червня 1775 року Хортиця як подарунок Катерини ІІ дісталася князю Потьомкіну. У 1789 році Потьомкін передав острів до казни, а через рік у Хортиці з'явилися нові господарі – німці-меноніти.

Колонізуючи січові місця, цариця планувала знищити волелюбний дух Запоріжжя. Її розрахунки виправдалися: колоністи по-варварськи знищували вікові дібрави, липові гаї, зарості диких груш. Торгівля лісом була однією з найбільш прибуткових статей доходу. У грудні 1916 року німці, що жили на Хортиці, продали острів Олександрівській міській управі за 772 тисячі 350 рублів.

Хортицю часто відвідували видатні люди. На її схилах є тропа великого Кобзаря, що побував тут у серпні 1843 року. У 1878 році сюди приїжджав композитор М.В. Лисенко, у 1880-му І.Є. Рєпін з юним Валентином Сєровим. У 1891 році Хортицю відвідав Максим Горький, трохи пізніше - Іван Бунін...

Та ніколи давня Хортиця не знала такого паломництва, яке почалося у 1927 році. З усіх куточків країни з'їжджалися сюди люди, аби стати свідками і учасниками великої історичної події: прямо напроти північних скель острова починалося будівництво Дніпрогесу… Починалася нова історія Хортиці… Усі ці і наступні події знайдуть своє відображення в експозиціях музейного комплексу, що будується на Хортиці.