Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Географія Природа

Фото: uk5.info
Фото: uk5.info
Вид з Ведмідь-гори на Кримське узбережжя
Вид з Ведмідь-гори на Кримське узбережжя
Ведмідь-гора на сході сонця
Ведмідь-гора на сході сонця

Аю-даг, ведмідь-гора

Аю-Даг (Ведмідь-гора) розташована на Південному березі Криму. Висота гори складає 565 метрів, довжина 2,5 кілометри. Вік – 161 млн. років. За походженням Аю-Даг "невдалий вулкан" – лаколіт.

Аю-Даг вважається державним заказником. Гора видається у море, утворюючи мис, який добре видно майже з усіх частин Південного узбережжя. Для моряків це прекрасний орієнтир. Ще на початку нашої ери античний географ Страбон, змальовуючи торговельні центри на узбережжі Криму, згадує Аю-Даг під назвою Кріуметопон, що означає "Баранячий лоб". Ця назва довгий час зберігалася на географічних картах. Але вже мешканцям середньовіччя вершина здалася схожою на величезного ведмедя, що схилився до моря, ніби п'ючи з нього воду. Чимало легенд було пов'язаних з цією вершиною Південного узбережжя.

Здалеку здається, ніби гора поросла чагарником, та насправді шерсть величезного кам'яного ведмедя – це справжній густий і тінистий ліс. У ньому є старі дороги, стежки, просторі зелені галявини, і одразу поряд – кам'яні обриви, осипи, скелі, об які знизу розбиваються хвилі.

Аю-Даг назвивають одним з природніх мінералогічних музеїв Південного узбережжя. З кримського діабаза зроблені трибуни на Червоній площі у Москві. Нещодавно тут знайдено раніше невідомий у Криму мінерал – везувіан. Загальна кількість знайдених на Аю-Дазі мінералів сягає 18. Цікава і реліктова рослинність, що вкриває схили і вершину гори: тут ростуть вічнозелені суничне дерево, чагарники іглиця понтійська, ладанник кримський. Це єдине місце у Криму, де можна знайти особливий вид лісової капусти і єдине в Україні місце, де росте рідкісний вид папороті – краєкучник птерисовидний.

Легенда про походження

Серед величезних ведмедів, що колись мешкали на Південному узбережжі, жила маленька дівчинка, невідомо як сюди потрапивши. Ведмеді дуже любили дівчинку, особливо її спів. Минали роки. Одного разу дівчина врятувала хлопця, якого викинуло на берег штормом. Хлопець покохав її і запропонував попливти разом із ним. Коли закохані відпливали від берега, човен побачили ведмеді. Вони почали пити воду з моря, намагаючись повернути дівчину. Та коли вона заспівала, усі ведмеді заслухалися, лише старий ватажок продовжував пити воду, вдивляючись у далину. …І лежить з того часу старий ведмідь на березі. Скам'яніло його могутнє тіло. Круті боки перетворилися на прямовисні скелі, згорблена спина – на верхівку гори, що підпирає небо, а густа шерсть перетворилася на дрімучий ліс. Старий могутній ведмідь став Ведмідь-горою.