Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура Музика

Фото: vn.20minut.ua
Фото: vn.20minut.ua
Основу репертуару хору імені Верьовки складають український фольклор, пісні і танці інших народів. Фото: vn.20minut.ua

Хор ім. Григорія Верьовки

Національний заслужений академічний український народний хор України ім. Г.Г. Верьовки - український колектив, заснований 1943 року Постановою № 246 Ради Народних Комісарів УРСР "Про організацію Державного українського народного хору". Організатором і першим керівником колективу був Григорій Гурійович Верьовка, ім'я якого носить колектив з 1965 року. Того ж року колективу присвоєно звання заслуженого, а у 1997 надано статус національного. З 1944 року колектив базується у Києві та регулярно виїжджає на гастролі по всьому світові.

Григорій Верьовка як композитор працював переважно в області хорової масової пісні, займався обробками народних пісень.

Твори Верьовки широко популярні, багато які з них стали справді народними: "Ой, як стало зелено", "Ой чого ти земле, молодіти стала" і інші, а також жартівливі пісні, з них українська народна пісня "І шумить, і гуде", патріотичні пісні, зокрема "Клятва", пісні, що оспівують працю "Дівчата з Донбасу", "Пісня про Волго-Дон", "Шахтарочка". Серед творів великої форми кантата "Ми ковалі своєї долі" на слова П. Тичини.

Григорій Верьовка створив також обробки революційних пісень: "Вперед, народе, йди", "Карманьйола" та інші, а також обробки українських народних пісень: "І шумить, і гуде", "Ой чого ти, земле, молодіти стала".

Народний хор рік від року вдосконалював майстерність. У кожній з країн, де проходили виступи, хор співав пісні її народу й обов'язково мовою оригіналу, що завжди особливо підкорювало слухачів.

До складу колективу входить хор, оркестр і танцювальна група. Теперішній керівник хору - Анатолій Авдієвський продовжує зберігати глибоко народні та реалістичні традиції. Основу репертуару складають український фольклор, пісні й танці інших народів.

Нині діапазон хору сягає від етносу та фольклору до класичних обробок а-капела та пісень сучасних композиторів: від вокально-хореографічних сцен, композицій та народних дійств - до фольк-опери Є.Станковича "Цвіт папороті", в якій народні мотиви вдало синтезуються із сучасними прийомами композиторського письма та оранжування.