Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура Архітектура

Cьогодні будівлі заличаються чистими та красивими
Cьогодні будівлі заличаються чистими та красивими

Андрушівка. Житомирська область

Андрушівка, вперше згадана в 1683 р., віками була сільцем, лише в 1859 р. отримала статус містечка, а містом змогла називатися взагалі з 1975 року. Колись назва поселення була трохи інша – Андрусівка. Житомирщина була чи не найсхіднішим краєм, що входив якийсь час до складу Речі Посполитої, тут було - і є - багато католиків. Вже з кінця XVII ст. Адрусівка дісталася роду Бержинських. Можливо, саме польським впливом можна пояснити зміну назви села. Особливо радіти Бержинським було нічого: село стояло пусткою після якогось з нападів східних зайд.

Бержинські все ж освоїлися і звели на березі ставка палац, розбили парк. Так би й лишалася Андрушівка селом, якби не цукор. Саме тут було в 1848 р. збудовано перший в краї цукровий завод. Цукрозаводчики Терещенки звернули увагу на Андрушівку досить скоро, і в 1869 р. і завод, і графський маєток дістався їм.Парк було розширено за Артемія Терещенка, цегляний палац складної форми в часи М.І. Терещенка перебудовано в стилі французьського неоренесансу. В 1883-1914 рр. відбувається перебудова та модернізація місцевого заводу - він, розташований на околиці райцентру, і зараз функціонує.
Палац, в якому зараз розмістилася ЗОШ № 1, зберігся досить непогано. І навіть перебудова 1975 р. не згубила його остаточно. Тоді було добудовано другий поверх над оранжереєю, яка з'єднувала палац і господарський корпус. Можливо, цьому допоміг й той факт, що палац увійшов у революційну історію. Спочатку 25 січня 1919 р. тут було організовано матросом-балтійцем М. Попелем перший Вол(инь)ревком, а в червні 1920 р. в цих стінах розмістився штаб Першої конної армії, про що дотепер сповіщає меморіальна дошка.

Усадьба сьогодні

Здалеку будинок палацу виглядає дуже красиво - білий, двоповерховий, складний у плані, з комбінованими об’ємами. Ансамбль складається з кількох споруд: парадних в'їзних воріт, трьох веж огорожі (четверта не збереглася) і господарчої будівлі. Двоповерхова будівля палацу, що знаходилася на терасі у р. Івенки була розібрана в XIX ст. У 1975 р. його трохи перебудували - над оранжереєю добудували другий поверх, капітально відремонтували господарські приміщення. Палац розташований над ставом, серед старого парку. Парадний вхід з протилежного від фонтану боку, дивиться на ставок. З боку ставу видно прибудова у формі башточки. Над входом - легендарний балкон Будьонного. Крім того на території садиби ростуть старі дерева віком понад 200 років. Парк і нині зберіг свою первісну красу – липову алею, що сягає 250 метрів.  Два озера, що заховались в тіні дерев, лише частково нагадують, що в минулому тут селилась безліч білокрилих лебедів-красенів.