Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура Архітектура

Геркулес-Геракл, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру (1842), скульптура виконана в Ужгороді, стоїть при вході в Ужгородський замок
Геркулес-Геракл, який от-от подолає отруйну Лернейську гідру (1842), скульптура виконана в Ужгороді, стоїть при вході в Ужгородський замок
Турул (сокіл), Ужгородський замок. Під час повстання Ференца Ракоці в 1703, за легендою, саме турул приніс шаблю князю. Через 200 років на місці битви встановили 18-метровий обеліск, увінчаний бронзовим турулом з шаблею, яка, на жаль, не збереглася.
Турул (сокіл), Ужгородський замок. Під час повстання Ференца Ракоці в 1703, за легендою, саме турул приніс шаблю князю. Через 200 років на місці битви встановили 18-метровий обеліск, увінчаний бронзовим турулом з шаблею, яка, на жаль, не збереглася.
Підземелля Ужгородського замку
Підземелля Ужгородського замку
Стародавній замок Унгвару (Ужгороду)
Стародавній замок Унгвару (Ужгороду)

Ужгородський замок

Ужгородський замок - фортифікаційна споруда в Ужгороді (Закарпатська область, Україна), нині використовується як краєзнавчий музей.

Зведений ще в кінці Х ст., мурований воїн мав засвідчити всім, що тут, під Замковою горою, - центр комітату Унг, важливе місто. Коли татарські війська під приводом хана Кутеска увірвалися на Закарпаття в 1086 році, захопити унгварський замок кочівникам не вдалося.

Звичайно, протягом такої довгої кар'єри споруда зазнала безліч змін і перебудов. Від найдавнішого прото-замку дотепер збереглися лише частина фундаменту в підземеллях фортеці і подекуди давні карнизи з романським орнаментом. Хоча останнім часом проводяться альтернативні дослідження з дещо іншими результатами і цифрами. Воно й зрозуміло: скоріше за все, під час монголо-татарської навали 1241 році укріплення Унгвара були зруйновані - бо дуже швидко, вже в 1248 році літописи згадують якийсь "новий замок" Унг. Той довго не простояв - татари знищили його в 1317 році. Наступна згадка про укріплення, що належали місцевим магнатам Другетам,  відноситься вже до 1499 року. Хоча важко собі уявити, що більш як півтора століття це місто жило без надійного охоронця. Другети володіли краєм з 1322 по 1691 роки, і про фортифікації Унгвару (Ужгороду) мусили думати. Тим більш, основна частина збережених на сьогодні укріплень була зведена саме в XIV столітті. В місто запросили італійських військових інженерів, справжніх знавців фортифікаційного мистецтва того часу. Вони реконструювали замок: вимуровали міцніші стіни, на всіх кутах споруди звели ромбовидні бастіони висотою в 10-15 метрів, висунуті за лінію квадрата стін - ці фрагменти укріплень збереглися дотепер. На площадках бастіонів було встановлено гармати. Роги бастіонів виклали квадратовими плитами з каменю. 

В плані замок був неправильним чотирикутником - через рельєф Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів глибиною в 8-10 метрів, через який до в'їздної брами було перекинуто підйомний міст. Навіть зараз помітні заглибини для ланцюгів, що підіймали міст у разі потреби. Палац розташовується напроти в'їздної брами, в північно-східній частині комплексу, над урвищем Замкової гори. Палац - слово трохи манірне і розбещене для цієї суворої двоповерхової споруди з чотирма кутовими вежами. Товщина стін тут 2,5-3 метри, а замість вікон подекуди трапляються бійниці. І не палац це, здається, а донжон, цитадель, замок у замку, найукріпленіша частина фортифікацій Унгвара. Палац має внутрішній дворик з видовбаним в скельній породі колодязем. В стінах споруди збереглися таємні ходи, якими можна було проходити з одного поверха палацу на інший.

В 1775 році ужгородська твердиня потрапляє за наказом імператриці Марії-Терезії в руки Мукачівської єпархії. Комплекс зазнає невеликих перебудов, зокрема, знищується Рицарська зала палацу.

З 1946 року і по сьогодні в стінах замку розташований Закарпатський краєзнавчий музей.

Легенди замку

Легенда про Білу Діву. В XVII ст. володів замком капітан Другет. Слава про красу його доньки ширилася Закарпаттям і досягала навіть чужих країв. Польські війська князя Любомирського смерчем неслися по краю, підбираючись до Унгвара. В місто з таємною місією направився один з польських шляхтичів. Невідомо, як так сталося, але юна донька Другета закохалася в поляка і видала йому всі замкові таємниці. Коли розлючений батько дізнався про зраду доньки, він наказав замурувати її живцем в замкову стіну. З того часу душа дівчини немає спокою, блукаючи ночами замковими коридорами білою тінню і шукаючи порятунку.

Друга легенда також про дівчину, але яка покохала не поляка, а слугу батька. Волею долі він опинився в таборі повсталих проти господаря. Не в змозі перенести розлуку, його кохана, нехтуючи небезпекою, повідомила йому, де вони увечері зустрінуться - біля самотнього дуба, який ріс посеред галявини неподалік замку. Чому саме біля нього нього? Тому що до дуба вів таємний хід. Та батько дізнався про це, і хлопець, замість своєї коханої побачив перед собою трьох відданих панові слуг, яким вдалося вислідити дівчину, коли вона пробиралася на зустріч. У замку, на очах у дівчини її коханого стратили, а нещасну живою замурували в замкову стіну. З того часу привид дівчини кожної ночі шукає свого коханого.