Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура Архітектура

Маріїнський палац, елементи декору, виконані у стилі бароко
Маріїнський палац, елементи декору, виконані у стилі бароко
Біла зала Маріїнського палацу - державної резиденції
Біла зала Маріїнського палацу - державної резиденції
Зала бароко Маріїнського палацу - державної резиденції
Зала бароко Маріїнського палацу - державної резиденції
Інтер'єр Маріїнського палацу - державної резиденції
Інтер'єр Маріїнського палацу - державної резиденції
Інтер'єр Маріїнського палацу - державної резиденції
Інтер'єр Маріїнського палацу - державної резиденції
Маріїнський палац посеред парків
Маріїнський палац посеред парків

Маріїнський палац

Маріїнський палац - церемоніальна  резиденція Президента України. Знаходиться поряд з Верховною Радою України, пам'ятка архітектури XVIII ст.

Палац збудовано в 1744 році на замовлення імператриці Єлизавети за зразком палацу, який проектував Бартоломео Растреллі для графа Розумовського. Маріїнський палац - яскравий приклад стилю бароко: виразні об'єми, багата пластика фасадів. Під керівництвом учня Растреллі - російського зодчого Івана Мічурина будівництво палацу остаточно було завершено у 1752 році. 

Головний фасад Маріїнського палацу "дивиться" на Маріїнський парк, закладений 1874 в пейзажному стилі. Алеї цього парку - звивисті, наче "вписані" в ландшафт. З протилежного боку палацу - Міський (Царський) Сад, закладений 1743 року на основі старовинного Регулярного саду (заснованого ще Петром I). Його стиль - класичний регулярний: мережа прямих алей, що перехрещуються під прямим кутом.

Палацовий комплекс має строго симетричну композицію. Головний двоповерховий корпус і одноповерхові бокові флігелі утворюють широке подвір`я. Архітектура палацу вирішена у стилі бароко: чітке планування, виразне компонування об`ємів, багата пластика фасадів, що проявилася в пишних формах коринфського ордера, рустуванні стін, розкреповці карнизів, ажурному парапеті і ліпленні наличників вікон. У фарбуванні палацу використані типові для російського бароко кольори: бірюзовий для стін, світло-жовтий для колон та карнизів, білий для ліплення і балюстрад. Все це надає споруді святкового й урочистого вигляду.

У XVIII та XIX ст. Маріїнський палац був резиденцією генерал-губернаторів Київської губернії та улюбленим місцем (київською резиденцією) імператорів та їх дружин. Так, Павло Петрович помітив, що у Києві він був по-справжньому щасливим.

У 1819 році відбулася велика пожежа - через те, що весь другий поверх палацу був дерев’яним. До 1868 року палац перебував у такому жалюгідно-покинутому стані, поки Олександр II не вирішує відбудувати палац. Другий поверх цього разу будували із цегли, ретельно зберігаючи барокові форми. 

Маріїнський палац став так називатися завдяки Марії Федорівні, вдові Олександра III. Вона особливо полюбила палац на півдні Російської імперії й "утекла сюди", подалі від північного вітру й палацових інтриг. Марія Федорівна дуже опікувалася містом, займалася організацією санаторіїв і госпіталів. А вільний час коротала в палацовому парку або приймаючи гостей.

"Чорна смуга" життя палацу почалася в 1917 році з перемінами у владі Києва, зокрема, палац у 1918 році служив штабом полковнику Муравйову, відбувалися розстріли людей прямо перед палацом.

Палац дуже потерпів і у період Великої Вітчизняної війни: бомба, що влучила в нього, зруйнувала центральну частину будівлі. У 1945 - 1949 роках палац відбудували під керівництвом українського архітектора П.Альошина, і з цього часу він став місцем урочистих прийомів.

У 1979 - 1982 роках, після ретельних дослідницьких робіт, палац реставровано переважно у формах архітектури кінця XIX століття. Упорядкування території виконано на основі креслення, схваленого свого часу Б.Растреллі. Форма фонтанів, рисунок зелених насаджень мають традиційний для XVIII століття характер. Фонтани прикрашено парними скульптурними композиціями - копіями скульптур середини XVIII століття, які зберігаються у музеях країни. З вестибуля палацу на другий поверх, де розташовані парадні зали, ведуть мармурові сходи. Темно-червоний килим, що устеляє їх, підкреслює атмосферу особливої урочистості.

У центральній частині палацу міститься велика Біла зала, поєднана з вестибулем високими арочними прорізами. З двох боків до неї примикають Зелена вітальня та Бенкетна зала. Центральну частину будівлі, що звернена на парадний двір, пронизує анфілада невеликих затишних залів.

Інтер`єри кожного приміщення Маріїнського палацу мають свій неповторний вигляд, створюваний цілим комплексом засобів художньої виразності, серед яких особлива роль належить колірному вирішенню. Колорит Білої та Бенкетної зал, Зеленої та Блакитної віталень побудований на домінуючій ролі одного кольору. Решта приміщень вирішена у складних і несподіваних поєднаннях кольорів.

Одну із зал - Зала бароко - реставратори відновили у характерних для інтер'єрів Растреллі формах. Обрамований вигадливими позолоченими орнаментами штучний мармур у поєднанні зі світло-коричневими площинами стін, орнаменти карниза й облямування дверних прорізів, щедро оздоблений камін з великим дзеркалом над ним створюють враження вишуканості.

Важливими елементами художнього оформлення палацу є предмети декоративно-прикладного мистецтва, що належать переважно до другої половини XIX століття, а також меблі і люстри (старовинні й виконані сучасними майстрами в дусі XVIII-XIX століть), картини відомих майстрів живопису, створені як у минулому, так і в наш час. У деяких залах збереглися невеликі фрагменти настінного живопису, виконаного художником К.Алліауді в другій половині XIX століття, і реставровані у 1982 році.

Маріїнський палац наразі - державна резиденція, в ньому проходять урочисті державні події - нагородження, прийоми, вручення вірчих грамот Послами іноземних держав, саміти і зустрічі офіційних делегацій на найвищому рівні. Згідно державного протоколу, у палаці оселяються під час візитів короновані особи.