Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура

Опішненска іграшка
Опішненска іграшка
Сова-скарбничка. Робота опішнянських майстрів середини ХХ століття
Сова-скарбничка. Робота опішнянських майстрів середини ХХ століття
Лев - один з найулюбленіших образів опішненських майстрів
Лев - один з найулюбленіших образів опішненських майстрів
Микола Пошивайло,заслужений майстер народної творчості
Микола Пошивайло,заслужений майстер народної творчості

Опішненська кераміка

В Україні з давніх часів вміли ліпити з глини посуд і прикрашати його самобутніми візерунками. Наприкінці XIX століття у багатьох повітових містах і селах Полтавщини відкрилися численні школи-майстерні. У цей час 1894 року була організована гончарна майстерня в Опішному. За вироби опішненських майстрів -  жбани для узвару, борщовики, кашники, макітри, глечики, "гарбузи" для води, барильця для вина, миски, зозулиці – на ярмарку платили вдвічі чи навіть втричі дорожче. На початку ХХ століття тут працювали близько тисячі гончарів. Це козацьке місто стало гончарною столицею краю, а опішненська кераміка - світовим мистецьким брендом.

Сучасні печі та гончарні круги полегшили працю майстрів, проте найважливіші процеси – формовку, ліплення, розпис - і досі виконують вручну. Наприкінці ХІХ століття глиняний посуд витісняють фабричні вироби з металу, скла, фарфору та фаянсу. Традиційне гончарство збереглося лише в Опішному та Косові на Івано-Франківщині. За радянських часів в Опішному працювала фабрика, вироби якої експортувалися у 20 країн світу.

Опішненські гончари – неперевершені майстри своєї справ. Вони не роблять попередніх ескізів, всі свої творчі задумки вони виконують"набіло". Серед великої кількості схожих виробів ви не знайдете однакового. Вони легко виточуть на станку крихітну посудину, "монетку" заввишки 4 сантиметри, і величезні ємкості у 25-30 літрів, макітри, горщики для квіт. Таке вміння досягається багаторічним досвідом, а ще для цього потрібен талант – просторове мислення, відчуття пропорцій.

В опішненському фігурному посуді раніше подавали до столу вино та інші напої. З часом такий посуд перетворився на декоративні предмети для інтер'єру. За традицією вони зберігають всі ознаки посуду  - полий корпус, носик, ручка у вигляді хвоста. Скульптурному посуду можуть надавати форму бика, козла, коня, птиці, та найулюбленіші образи опішнянских майстрів – це баран і лев. Роблять також іграшки-свистульки, або зозулиці – коня, вершника, півня, баранчика, козла, оленя.

Для розпису українські майстри використовують кольорові глини-ангоби. Сформовані на гончарному крузі вироби спершу поливають рідкою глиною – червоною, коричневою, білою, яка створює рівномірний тон. Після другої просушки їх розписують за допомогою гумової груші з соломинкою на кінці, крізь яку ллється фарба.
Опішненський розпис це здебільшого рослинний орнамент – квіти, грона, колоски, гілки у вигляді букетів та віночків. Теплі відтінки червоного та коричневого оживляють краплинки зеленого та синього.

Для розпису мисок застосовують оригінальну техніку – "фляндрівку" (нанесення кольорів на черепок з подальшим їх розтягуванням спеціальним дротяним гачком). Виріб занурють у червону глину, ставлять на гончарний круг, і не гаючи ані секунди, починають розписувати. Лініі, смужки, штрихи, крапки "розтягують" мідним гачком. Фарба тонкими лініями входить одна в одну, створюючи узори. Ця техніка потребує швидкості, уважності, адже виправлення тут неможливі.
Світло-жовтий колір візерунка, виконаний природним кольором глини, на червоно-коричневому, білому або зеленому фоні, посилений контрастами голубого, темно-коричневого, яскраво-зеленого, синього або чорного і политий прозорою поливою — ось та своєрідність, яка відрізняє вироби Опішного з-поміж багатьох відомих гончарних осередків України.

Відомі майстри Опішненської школи художньої кераміки – Мотрона Назарчук, Марія Голобородько, Олександра Бабанська, Іван Білик, Наталія Оначко, Зінаїда Линник, Параска Біляк, Олександра Белюченко, родина Пошивайлів.

Корисні посилання

Національний музей-заповідник українського гончарства