Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Постаті Література і журналістика

Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884)
Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884)

Чубинський Павло Платонович (1839 - 1884)

Український етнограф, фольклорист, поет, громадський діяч.

Місце народження – Бориспіль (Полтавська губернія, тепер - Київська область).

Батько – бідний дворянин.

Закінчив Другу Київську гімназію. Навчався на юридичному факультеті Петербурзького університету.

Був автором журналу «Основа». 1861 року одержує вчений ступінь кандидата правознавства. За українофільську діяльність у 1862 р. був висланий до Архангельська. Пише статті для «Основи»: «Значення могорича у договорі, господарські товариства, найм робітників», «Український спектакль у Чернігові», «Два слова про сільське училище», «Ярмарок у Борисполі», співпрацює у «Черниговском листке», де публікує матеріал «Декілька слів про значення казок, прислів’їв та пісень для криміналіста», та у «Киевских губернских ведомостях», в яких побачила світ його «Програма для вивчення народних юридичних звичаїв у Малоросії» (1862). 1862 року в Києві кілька українофільських гуртків об’єдналися в Громаду, серед перших членів якої були П.Чубинський, В.Антонович, П.Житецький, Тадей Рильський та ін. Автор вірша «Ще не вмерла Україна», що став національним гімном українського народу. Очолював етнографічно-статистичну експедицію по Україні, Білорусі та Бессарабії. 1873 - керував Південно-Західним відділом Російського географічного товариства. За свої цінні наукові праці одержав золоту медаль від Російського географічного товариства (1873), золоту медаль на Міжнародній Виставці в Парижі (1875) та від Російської академії наук Уваровську премію (1879).