Взяти участь у проекті
Енциклопедія

Культура Архітектура

Хотинська фортеця - одне із семи чудес України
Хотинська фортеця - одне із семи чудес України
Унікальність Хотинської фортеці в тому, що це одна з найкраще збережених фортець Європи XVI ст.
Унікальність Хотинської фортеці в тому, що це одна з найкраще збережених фортець Європи XVI ст.

Хотинська фортеця

Хотинська фортеця - фортеця ХІІІ—XVIII ст. у місті Хотин Чернівецької області. Сьогодні на території фортеці розташований Державний історико-архітектурний заповідник "Хотинська фортеця". 

Хотинська фортеця веде свій початок від Хотинського форту, що був створений у ІХ столітті князем Володимиром Святославичем як одне із порубіжних укріплень південного заходу Русі. Укріплення було споруджено на кам'янистому мисі, утвореному високим правим берегом Дністра і долиною впадаючої дрібної притоки. На початку воно являло собою замкнений земляний вал з дерев'яними стінами і оборонними спорудами. Завданням форту було оборона поселення Хотин і переправи через річку. Перша кам'яна фортеця була невеликою. Вона була розташована на самому мисі, там де сьогодні стоїть північна башта, і простягалася на південь до теперішнього комендантського палацу. Впродовж століть ця фортеця була таким собі "Феніксом", її неодноразово піддавали реконструкції та розширенню, вона потерпала і зазнавала руйнації від рук завойовників і знов відбудовувалася.

Наприкінці ХІ ст. Хотин належав до Теребовлянського князівства. У 1140-х роках він перейшов до Галицького, а з 1199 року - Галицько-Волинського князівства. У 1250-1264 роках князь Данило Галицький і його син Лев перебудовували фортецю. Навколо неї з'явилися семиметрова кам'яна стіна та рови шириною до 6 метрів. У північній частині фортеці звели нові невеликі укріплення. У другій половині ХІІІ ст. її перебудовували генуезці.

Хотинська фортеця входила до складу Угорького королівства, Молдавського князівства (воєвода Стефан III Великий особисто керував її реконструкцією: було зведено прикрашений геометричними орнаментами мур шириною 5-6 і висотою 40 метрів, три башти, рівень двору фортеці підняли на 10 метрів та розділили на Княжий двір і двір Воїнів; були вириті глибокі підвали, які служили приміщеннями для вояків. Саме після цієї реконструкції Хотинська фортеця практично повністю набула свого сьогоднішнього вигляду), Османської імперії, Речі Посполитої.

Фортеця була на деякий час взята Богданом Хмельницьким. Потім фортеця перейшла знову від Польщі до Молдовського князівства, а тоді - під владу Османської Порти. Саме в той час, на початку XVIII ст. перед зростаючою загрозою експансії Росії на Південь Османська Порта вирішила перетворити Хотин у головний форпост на Дністрі: протягом 1711-1718 років турки за допомогою запрошених французьких інженерів перетворили Хотинську фортецю на один із найнеприступніших бастіонів тодішньої Центрально-Східної Європи. Навколо старого замку спорудили Нову фортецю, яка була розрахована на розміщення всередині 20-тисячного війська. Основу укріплень становили потужні земляні вали, бастіони й широкі рови, вимурувані тесаним каменем. У валах були облаштовані брами з баштами. Врешті-решт, у складі Бесарабії фортеця перейшла Російській імперії, за умовами Бухарестського договору 1812 року, а тоді - Україні.

Унікальність фортеці в тому, що це одна з найкраще збережених фортець Європи XVI ст. Хотинська фортеця - одне з семи чудес України.

Фільмографія фортеці:  "Гадюка" (1965, режисер Віктор Івченко, в ролях: Іван Миколайчук, Нінель Мишкова, Костянтин Степанков, Раїса Недашківська; Державна премія УРСР за режисуру (1967)), "На війні як на війні" (1968, режисер Віктор Трегубович), "Захар Беркут" (1970, режисер Леонід Осика, в ролях: Костянтин Степанков, Броніслав Брондуков, Лев Перфілов, Іван Миколайчук), "Стріли Робіна Гуда" (1975, режисер Сергій Тарасов, в ролях: Борис Хмельницький, Вія Артмане, Альгімантас Масюліс, Юріс Стренга), "Русалонька" (1976, СРСР, Болгарія, режисер Володимир Бичков, в ролях: Вікторія Новікова, Валентин Нікулін, Михайло Пуговкін, Галина Волчек, Андрій Файт), "Д'Артаньян і три мушкетери" (1978, режисер Георгій Юнгвальд-Хількевич, в ролях: Михайло Боярський, Ігор Старигін, Веніамін Смєхов, Валентин Смірнітський, Аліса Фрейндліх, Маргарита Тєрєхова, Олег Табаков, Володимир Балон), "Балада про доблесного лицаря Айвенго" (1983, режисер Сергій Тарасов), "Чорна стріла" (1985, режисер Сергій Тарасов), "Хотин" (1992, режисер Костянтин Крайній, документальна стрічка), "Ясса" (1993, за романом Юрія Мушкетика), "Хотин" (2001, Німеччина, режисер Ерік Райсиг, документальна стрічка), "Богдан-Зиновій Хмельницький" (2002, режисер Микола Мащенко, в ролях: Ольга Сумська, Микола Боклан, Володимир Обазупало).